Передмова
від мене — тобі, хто наважився почати
Ти хочеш історію?
Візьми. Але не проси, щоб вона була доброю.
У цій книзі немає героїв. Лише вижилі й покинуті. Жінки з серцями-ножами. Правда, що роздирає, як куля в легені. Любов, яка палить, а не гріє.
Я не обіцяю катарсису. Не буде очищення, не буде «все не дарма».
Буде бруд. Кров. Сумніви. Вибір — не між добром і злом, а між двома пеклами.
І кожен обере.
Або буде пізно.
Це про смерть — не лише тіла. Смерть віри, довіри, ідеалів.
Про плутанину порятунку з використанням, любові — з володінням.
Якщо шукаєш світла — це не твій храм.
Але якщо прагнеш правди,
якщо в тобі тінь,
якщо готовий глянути в очі своєму можливому «я» —
заходь.
Я не тримаю двері.
Але ти вже тут — значить, зламав замок.
Не проси зупинитись.
Ми пішли.
Шлях — темний.