Розділ №3. Тисяча гномиків у пасці

Зелені очі повільно слідкували то за мною, то за ображеним килимком на підвіконні. Вони дивакувато мружились, шукаючи чи то вигоду від замовлення, чи то шанс втекти куди очі бачили,  доки я пояснювала на пальцях про свій дар. Увесь цей час гном намагався усвідомити в яку ж неприємність вліз, й уважно слухав.

— Я правильно вас розумію, пані Мортал? — перепитав містер Гвент. — Я маю одягнути не живу Діву, а  статую в фонтані, яка  забалакала через те, що ви ненароком випили  каву?

— Абсолютно вірно, — хитнула головою й поспішила нагадати про болюче. — І ви не маєте права відмовитись, бо в договорі прописаний величезний штраф за невиконання домовленості. У разі відмови з вашого боку, відшкодування стягнеться в десятикратному розмірі.

— А ви точно каву випили, а не щось міцніше? — мило уточнив дизайнер, не вірячи почутому повною мірою. —  Мені в мою макітру досі не може вкластись, як же через каву можна оживити фонтан...

— Повірте, краще не вдаватися в це.

— А ви раптом гроші не оживляєте? Так, щоб чхнути, а вони як зачаровані на ніжках до вас прибігли, в гаманець стрибнули та гайда спати? — прокинувся нарешті гном, на очах розквітаючи від хитрої ідеї. Схоже комусь вже стало значно легше. — Чи може кредитні розписки? Так, щоб чхнути, і вони від горя самі себе порвали на дрібні частинки, театрально вкриваючись краплями сліз? Який же чудовий у вас дар...

— Повірте, ви скоро самі переконаєтесь, що він не такий вже й чудовий. То ж не раджу вам свердлити поглядом кавовий автомат в кутку зали. Більшість предметів у цій кав'ярні живі й так.

— І ми вас за нашу Елю самі роздеремо на тисячі гномиків та кинемо в паски Алану, замість родзинок, — додав Арчі, діловито закручуючись в трубу. — У нас тут і так скажена конкуренція.

— А може хоч ґудзики...? — з надією запитав корисливий гном. — А то вони в мене вічно губляться по всій майстерні. А так би хоч гукали мене зі щілин, в які закотилися.

— А потім би верещали не своїм голосом, що ви тиран і пришили їх проти їхньої волі в рабство до якогось нелюдя, — озвучила більш правдоподібну версію. — Або казали, що в них чотири рази серце виривали. А ви, замість того, щоб пошкодувати їх, ще й голки засовуєте їм в тіло.

— З чого ви це взяли...? — якось насторожено запитав Гвент, хапаючись за свій блокнот, оздоблений ґудзиками.

— З того, що в них вселяється людська душа і вони починають бачити світ через призму того предмета, в якому вони застрягли. Так що не раджу вам експериментувати з моїми напоями, містере Гвенте. Спочатку займіться оздобленням фонтану до Великодня, поспілкуйтеся з навколишніми предметами, а тоді вже дивіться нишком на кавові автомати в моїй присутності.

— Що ви, пані Мортал! Я ж навіть не думав нашкодити вам! — дав задню гном, ніби то й не він тільки-но просив мене оживити гроші. Потім поклав свій блокнот на стіл і мовив, — А коли ми підемо дивитися на ту вашу Діву? Я б хотів побачити, як вона виглядає. Треба зняти мірки, підібрати палітру кольорів і поспілкуватися з...замовником.

— Та хоч зараз. Вона все одно нікуди не втече з місця, на відміну від місцевих. Слава Інсанії, їй перепала зовсім мала частка магії, і є шанс, що вона невдовзі розвіється, — констатувала факт, дивуючись подумки чому вона досі ще жива. Це ж треба таке...? — Хоча мала б вже давно зникнути...

— Пані відьмо, а якщо вона має зникнути, то може не варто витрачати на неї стільки грошей? — смикнув хитрець, намагаючись відмовити мене від замовлення. Знав би він, що це не я ініціатор... — Монетка до монетки й того й дивись, прикупите собі трохи земельки на розширення бізнесу. Та й вашим речам буде більше місця...

— З нашим доходом, ми й так зробимо розширення, пане Гвенте, — дала відсіч. — А вам, от, гроші не завадять. Відразу видно працьовитого гнома, який рахуватиме кожну монетку на своє безтурботне життя в майбутньому.

— Яке ж безтурботне життя може бути з таким замовленням, пані Мортал...? — здався дизайнер, гірко видихаючи повітря. — Чують мої дзвіночки, що з вашим фонтаном турбот якраз таки додасться!

— Принаймні всі наступні проблеми вам не видаватимуться такими суттєвими.

Доброзичливо посміхаючись гному, я встала з місця та направилась на вихід. Швидше здихаюсь — швидше відпочину. Не може ж все бути зовсім погано? Найгірше я вже пережила.

________________________________________________

Привіт вам з Волині. Як ваші приготування? Паски зійшли? Що готуєте?) Сподіваюся, у вас все добре, бо я сьогодні  — Елайна з першої книги. Алергічу, лікуюсь, шукаю щось хороше в житті. Гарних свят вам, любі.