Святі кицьки!

Понеділок

— О, Кать, — сказала Нора в задумі, — це на тебе Зевс розгнівався.

— Що?..

— Ну диви, він повелитель блискавок. У тебе он і на чоботі, і на куртці блискавки зламались. Кажу тобі.

Катя тільки очі закотила, але тут блискавка зламалась ще й на футлярі для комп’ютерних окулярів.

— Ненавиджу грецьку міфологію, постійно там жінок ображають! — Катя жбурнула футляр на стіл й рухнула на стілець. — І принтери сьогодні ремонтувати прийдуть!

Питання принтерів було болючим. Коли Катя вперше побачила ремонтника, іскра проскочила така, що замкнуло весь поверх. Дехто лаяв самого майстра, але Катя в глибині душі знала, що то її серце. Щоправда, на поверхні душі вона була матеріалісткою і в цьому питання сама над собою посміялась, але кожного ремонтного візиту чекала так, що аж коліна трусилися.

Тим часом Нора, почуявши слабину, пішла в атаку.

— Нє, — вкрадливо сказала вона, — тобі таки потрібен аутотренінг.

— Ой, я тебе вмоляю. Слухай, без образ, але серйозно, ну послухала я отє «я харизматична, я харизматична», і що? Пояснив би хтось складові.  Це типу все одно що вивчити ядерну фізику лише по тренінгам «я чудово знаю ядерну фізику, я чудово знаю ядерну фізику».

— Але ж Катя…

— Ні. Я ж така удачлива, що навіть якщо медитувати почну, замість третього ока другий апендицит з'явиться. 

— Ну, нема питань. У тебе ж безодня варіантів, так, — помітила Нора уїдливо і повернулась до власного комп'ютера.

Деякий час обидві мовчки розгрібали пошту, але тут в коридорі почулися знайомі кроки. Коліна у Каті затремтіли. Раптом вона зрозуміла — щоб завоювати Артема, можна запросити не те, що шамана, а шаманський симфонічний оркестр з бубнами, аби допомогло.

— Ну добре. Суто для інтереса. Що там в тебе?

— О! Класний тренінг, гарантую тобі! — Нора аж підскочила на стільці. — Допомагає пробудити Внутрішню Богиню! 

⭐🌙⭐

Ввечері Катя деякий час скептично роздивлялась себе в дзеркалі. Скуйовдила волосся, відтягнула складку на животі. Подумала про Артема — й на серце не те кішки зашребли, а скажений мамонт розбушувався.

В якості останньої імпровізованої спроби обійтися без містики Катя вирішила підвищити самооцінку білизною з тигровим принтом, але тут ждала невдача — у відповідь з магазину прийшло лаконічне «Вибачте за незручності, товар закінчився». Тьху.

«Ну добре, добре. Один раз послухаю той тренінг, переконаюсь, що то все дурня, і заспокоюсь». Але не встигла Катя нічого зробити, як телефон пімкнув — магазин просив оцінити якість послуг. Ну, допомогти не змогли, але й нерви не тріпали, п’ятірки не шкода. Поставивши зірочки, Катя нарешті рішуче ввімкнула додаток.

Заграла ніжна музика і Катя уявила себе в білому платті, серед квітів, з волоссям, що романтично майоріло на вітру. Можливо, не така це й дурня? Якщо ота Внутрішня Богиня не залишиться хропти й вимагати «ще п’ять хвилиночок», завтра почнеться новий, чудовий, лагідний та яскравий день.

Вівторок
Наступного дня офісна будівля здригалася й тремтіла від грози, шквального вітру й гуркоту грому. У вікна наче не дощ лупив, а штормові океанські хвилі. Катя відкрила офісні двері ногою. Всі притиснули вуха. 

Божественна сутність одразу полились рікою: Катю всуху розгромила Олю, що красила нігті в кабінеті, Віталіка, що кидав в кухні немитий посуд, і нарешті Марину, що крала чужі цукерки, причому знаходила їх так вправно, наче всередині був радар. 

— Ой, — нажахано прошепотіла Нора. — Здається, це Руйнівниця Калі прокинулась. Нічого, нічого, ти продовжуй, наступного раз все вийде, все-все, працюю-працюю!

Нарешті настав момент істини й Катя рішуче покрокувала до Артема. Ноги вперше не тремтіли, а очі спалахкували блискавками.

— Чому ви так довго робите роботу? Ви з цими принтерами вже два тижні вовтузитесь! Це саботаж чи що?!

Артем глянув на неї якось дивно й спохмурнів.

— Вже скоро закінчую, — промимрив він та відвернувся.

Решта дня пройшла напрочуд продуктивно — на радість всього колективу Катя зчепилась з найбільш токсичним клієнтом і розгромила пару безвідповідальних постачальників; ранкова подія була забута і під час останньої сварки по телефону всі махали поруч з нею імпровізованим чірлідерськими помпонами.

⭐🌙⭐

Перед сном Руйнівниця Калі нарешті вивітрилась. Деякий час Катя просто лежала й сумно дивилась в стелю, навіть схлипнула. Надіям на взаємність, звісно, гаплик. З іншого боку — цукерки вже ніхто не крастиме, та й за іншими параметрами працювати стане полегше. Щоб відволіктися, Катя перевірила телефон, але з нового було тільки повідомлення від магазина білизни.

Відповідь було достатньо теплою, щоб покращити ваш настрій?

Як ви оціните (від 1 до 10) шрифт повідомлення? Що саме вплинуло на вашу оцінку?

Ні, це вже було занадто. Катя з похмурою рішимістю ввімкнула тренінг — зара як разтормошить Калі знову, як відповість їм! Втім, тут заграла ніжна музика і думки почали переходити на більш приємні речі.

Каті наснилася, що вона заварює море з пакетика: в ньому була концентрована сіль, спори водоростей та риб’яча ікра.

⭐🌙⭐

Тим часом Артем сумно писав в щоденнику: «От і все. Не знайде розбите серце розраду. ВОНА здогадалася про саботаж і дала знати, що я не потрібен. Завтра все там закінчу і більше не буду їй дошкуляти. Здається, треба таки повертатися до Олі».

Оля зраджувала Артема вже чотири рази, але кожного разу просилася назад і клялася, що то був останній раз. А лишатися самому… Артем, чесно кажучи, був людиною сімейною. Важко було самому.

Середа

Артем похмуро колупав принтеровий мотор, коли Катя увірвалась в офіс з величезним стаканом кави та бургером. Настрій у неї, здається був трохи кращий. Наближаючись до Артема, вона принюхалась, але нічого не сказала, пройшла мимо. Потім на пару секунд озирнулась і знов принюхалась.