Розділ 4. РИНОК І КАПІТАЛ

                                РИНОК І КАПІТАЛ

Принципи співіснування передбачають відносини між громадянами, підприємствами, державами. Економічно- фінансові відносини , в основі яких лежать господарські операції, вимагають розрахунків в загально прийнятих еквівалентах вартісної оцінки  грошової одиниці. В попередній розділах мова йшла не про відміну грошової одиниці , як посередника в операційній і господарський діяльності, а лиш зміну форми її існування і використання, а також перехід на прямі фінансові розрахунки без посередників-банків і формування іншої за формою фінансо-кредитної системи і цілому.

Ми уже користуємося електронними розрахунками по платіжних операціях як усередині країни, так і на міжнародному рівні по картках, наприклад, Майстер Карт, Віза і ін. . Це якраз частина того, про що йде мова в цій книзі. Але, тільки частина. Адже ці платіжні системи на даний час організовані і створені фінансовими монстрами - БАНКАМИ, котрі і складають фінансо-кредитну систему в цілому як окремих країн, так і  в міжнародному  світовому масштабі.

Суть її незмінна - породження кредитних зобов’язань, не підкріплених товарною вартістю в формі процентів, ренти і таке інше.

Тобто - створюються гроші з «повітря» як додатково надрукований товар( емісія). Платіжна система - це тільки частина реальних структур загальної системи фінансово-кредитної системи в формі послуг посередників - банків. При чому, в основному ця система носить приватний характер. Зговір таких приватних фінансових монстрів з державною системою розрахунків, зокрема національним банком - це фінансовий картель, спрямований на збагачення окремих осіб як у фінансово-олігархічному, так і міжнародно-політичному аспекті.

Ось тому, говорячи про причини наближення людства до самознищення , ми не повинні огульно відкидати те хороше, що вже є.

Декілька слів про вільний ринок. Згадаємо планову економіку  СРСР . Так, у той час держави соціалістичного напрямку розвитку використовували централізовано- планову систему управління економікою і фінансами країни. По суті ця система працювала і працювала непогано. МИ пам’ятаємо планові п'ятирічки, котрі виконувалися і перевиконувалися за три роки! Інша справа – якість продукції. Не можна не говорити про те, що економіка СРСР не робила спроби боротися з неякісною продукцією. Знак якості - це відображення перших спроб, перших кроків до якісної продукції. Незаперечний контроль дотримання установлених стандартів якості – все це було.

При цьому, враховуючи величезні ресурси і дешеву робочу силу, енергозатратність була украй надмірна і недопустима.

"Економіка - має бути економною" - це перші, хай і каламбурні, але слова лідера держави, породженні бажанням ефективного управління економікою держави. Але ми цінуємо тоді, коли втрачаємо. Ми пам’ятаємо соціалістичні змагання – перші паростки конкуренції. Ми пам’ятаємо різні форми оцінки якості праці, але...

Конкуренція – це інструмент, механізм, а не розафішоване змагання. Вільний же ринок в середовищі капіталізму і імперіалізму припускає саморегулювання за рахунок конкуренції. Його відсутність перетворює вільний ринок в монополізоване товарне середовище, спотворюючи усі позитивні сторони вільного ринку до непристойності. Насправді монополізований вільний ринок - це антипод розвитку товарних стосунків . Це якраз те, що відбулось  в пострадянських республіках і, особливо, - в Україні.

Поєднання олігархічного капіталу в політиці, в управлінні країною і монополізації товарних стосунків - це те, що і породжують нестримне бажання МАТИ усе більше і більше . При чому - за всяку ціну, незважаючи ні на соціальні норми, ні на  надлишкові витрати ресурсів.

 Це - просто ГРАБІЖ .

 Це - ДЕРИБАН всього і уся.

Поступово роль держави в регулюванні економікою і соціальними стандартами в умовах монопольно - олігархічного капіталу неодмінно знижується і, зрештою, ці ненаситні акули, вільного від конкуренції капіталу, повністю пожирають країну. Вони незаконно приватизують національні ресурси країни, заводи, фабрики і , навіть, - землю...

При цьому виникає безробіття – економічне та політичне рабство і залежність від працедавця-власника. В той час, ми пам’ятаємо про це, при плановій економіці СРСР не було безробіття. Монополізованоний ринок – інструмент породження  безробіття.

Вільна економіка - це не лише підприємництво, це - приватні банки, інститути, культура. Найглибша помилка – саме усунення держави від управління економікою і ліквідація усіх планових цілей. Бюджет держави обов’язково планується. Суть економіки у рамках такого "вільного дикого ринку" втрачається зовсім. Тому на підприємствах зараз, за рідким винятком, відсутні економічно-планові служби, не розробляються фінансові плани, не затверджуються бюджети.

І взагалі - професія економіст стала, м'яко кажучи, незрозуміла і невитребувана для суспільства. Витрати на фінансове і стратегічне планування і бюджетування можуть дозволить собі тільки окремі організації і підприємства. Фінансовий план підприємства, в основному, виняток , ніж необхідність. Планування і оптимізація, контроль і прогнозування - це вже розкіш з точки зору витрат для більшості підприємств, але… це абсолютно неправильно. Як результат, у рамках країни - це невивірений річний бюджет, який потім латають і коригують кожного кварталу.

При цьому, нестійкість фінансової системи і курсової політики грошової одиниці роблять планові розрахунки не нестійким, а в більшості - нереальними.