Розділ 3. ВЛАСНІСТЬ

                       ВЛАСНІСТЬ

Так, ВОНИ, ті що мають владу і гроші, можуть полетіти , наприклад, на Маркс,  а МИ, НАРОД, залишимося.

Чи зможемо ми і наше нове покоління взагалі звільнитись від  такого фінансового спрута?

Але і це іще не є основою – причиною викривленого соціального і економічного розвитку людства. 

Власність – ось основна причина біди людства. Власність на предмети виробництва - товари, послуги. Як  нам відомо, суть капіталу і його додаткову вартості описав іще в минулому столітті К. Маркс і Ф. Енгельс. Давайте детальніше розглянемо формування спільності людей і їх економічний базис, який створює політичні  і соціальні форми правління.

Спершу проаналізуємо рабовласницький лад.

Запитаємо себе:

 Чи були тоді Гроші? -  Так. Були. Потрібно ж було купувати рабів!

 Але ж, який був грошовий еквівалент? -  Звичайно ж, дорогоцінні метали: золото і срібло.

 Чи була тоді банківська система? - Звичайно, НІ.

  А, де були  тоді лихварі – майбутні банкіри?

Але, у усьому цьому є одно АЛЕ - у той час гроші були  золоті або срібні, паперових грошей не було.

Далі… Звернемо свою увагу на капіталізм. В цей час розвинулись економічні і фінансові відносини, побудовані на грошових потоках по курсу національних валют. Появились паперові гроші – банкноти, але , все – таки, вони були забезпечені товарним і золотим еквівалентом.

Це були перші кроки  до  світової глобалізації. Визначення додаткової ( доданою) вартості - це суть прибутку через експлуатацію найманих працівників. Поступово виникають два антагоністичні класи - буржуазія і робочий клас. Другий, на відміну від першого, не мав приватної власності на засоби виробництва і втрачати йому ( окрім своїх «ланцюгів»), вже було нічого.

Наступна форма соціального устрою і правління – соціалізм. Грошові знаки, наприклад, радянські червінці  по суті  нічого не змінили – окрім права власності на засоби виробництва.  Але приватна власність, при цьому, практично була зведена нанівець. Запрацював принцип:   «хто був ніким – той став всім». Народовладдя породило небувалий підйом мас на звершення поставлених грандіозних цілей економічного і політичного характеру, наприклад, індустріалізація, колективізація, комуни і , нарешті, -  Комунізм... Власність на засоби виробництва належали виключно народові. І це було основне.

Але чи так це?

Вона, приватна власність, була, але  на певні матеріальні цінності. Тому, назвемо її - умовна приватна власність в період соціалізму.

Хтось заперечить: «А, що - хіба у людей не було будинків, машин, телевізорів, килимів...?» - Так, були, але  квартири були державні, а  приватні будинки, наприклад в селі, - без правонаступних документів. Їх і продати юридично не можна було, не то що оформити в спадок. Які там технічні паспорти!  Які там документи на підтвердження права власності! -  Їх не було  взагалі.

То, що -  приватна власність була, чи - ні ?

У той час, час соціалізму, багатим жити було небезпечно. Згадайте підпільного мільйонера - чиновника у фільмі "Золоте теля"! Мабуть, у  окремих людей гроші буди, але використати їх було легально практично неможливо. При цьому,  практично скрізь була відносна соціальна рівність. Кожен міг вчитися, працювати, служити, відпочивати і лікуватися.

Хіба це було погано?

І все ж таки, незначна  доля того ,радянського, суспільства була привеліговані. Це було помітно, але не дуже... Потім, через сімдесят років будівництва соціалізму, окремих із них, особливо членів ЦК, почали таврувати і викривати - як таких, що жирують на тілі соціалістичного суспільства. Але Радянський Союз іще міцно стояв «на ногах», а ідеологія рівності і справедливості глибоко вкоренилась в головах «радянських людей». Це був період відносної рівності, законності і справедливості, особливо в другій , післявоєнній, половині двадцятого століття. Саме ідеологія і принципи рівності, не зважаючи на всі «перегиби влади», є основою перемоги в другій Світовій війні Радянського Союзу.

Але гроші і тоді все-таки були... А якщо їх бракувало - можна було надрукувати, але .. не друкували, в той час планово збільшуючи товарну масу іще поки-що не зовсім якісних промислових товарів, але якісних і натуральних продовольчих товарів, яких іще не вистачало.  Але... холодна війна між капіталізмом і соціалізмом  продовжувалась. По суті це була війн між приватною і колективною власністю на засоби виробництва, надра і багатства . Це була війна між  справедливістю  і несправедливістю, між правом і грошима, між плановою народною економікою – п’ятирічками і якісними товарами з капіталістичних країн, між безробіттям і тунеядством, між інтересом до праці і кар’єрою бездушного чиновника.

А Воно, як кажуть в Одесі -  саме так і було!

Хай і примарне, але комуністичне майбутнє з моральним кодексом будівельника комунізму з його демократичним централізмом ставилось за мету всього суспільства. Нехай були низькі технології і низька якість товарів, але..., при цьому, була духовність, мораль і патріотизм. Потрібно правді в очі дивитися - це було! Суспільство було зовсім інше. Це був час будівництва соціалізму і  комунізму, час народовладдя і моральності. І всій боротьбі переміг Капіталізм, а точніше – приватна власність.