Розділ 26

Тим часом король нервово ходив з боку в бік між двома соснами, а його син курив, сидячи поруч, тримаючи руку на ефесі оголеного меча.

— Догодило ж тебе, вибрати за дружину саме її. — зітхав король. — Ні, щоб кликати до вівтаря смиренну придворну...

— Батьку, — перебив Ревільс, — хіба не вигідна партія? Хоч і непокірна, вона володіє сріблом. А головне — кохає мене.

Все більше принцу подобалася ця її сила, міць духу і бажання захистити своїх підданих будь-що. Він зовсім не переживав за свою принцесу, ніби бачив у звичайній людині таку саму силу, як і в собі. Ревільс знав: Тарен — розвідник, краще за якого, за певних обставин, не знайти.

— Я, коли одружувався, зовсім не міркував про кохання. — вів далі король. — Я шукав смиренну жінку, якою ніколи не стане твоя принцеса.

Говорити про це було не просто, визнавати, що ніколи й нікого не кохав, тільки перебирав варіанти. Та все-таки це розмова про жінок, про тих, кому судилося стати матерями їхніх дітей. Хотілося дати пораду. Але хіба може радити той, хто ніколи не був у такій ситуації.

— А я нікого не шукав і ти це знаєш, відмовляв усім твоїм варіантам протягом десяти років. Поки вона не знайшла мене сама.

Тоді просто селянка увірвалася в намет і навіть не спромоглася привітатися з офіцерами, просто заявила про себе. Зробила дивний вчинок, незрозумілий тоді принцові. Це був тільки перший необачний крок у її житті, що спричинив цілу низку божевільних подій. Насправді він тільки зараз зрозумів, що Тар намагалася вберегти його від усіх бід. Ще не знаючи, як сильно її серце тремтить, не від страху, а від кохання. Тому кров її мала такий чарівний смак, не страх тримав його весь цей час і не від страху тремтіли ніжні руки і пробігали мурашки, від кожного його дотику. Не страх примушував серце битися сильніше і зовсім не від страху на очі навертаються сльози.

Ревільс різко змінився в обличчі і підхопився на ноги. Тарен видала перший звіт, все йде чітко за планом.

— Монстр. — посміхався чоловік, дивлячись на батька. — Під стать мені. Яка з твоїх дружин, заради твого життя і життя твоїх друзів, наважилася б на подібне?

Питання король залишив без відповіді, натомість поставив інше:

— Вона не повернеться до палацу без тебе?

— А ти хотів би її там бачити?

Респонд і сам не мав жодного бажання туди повертатися. Його місце тут, на передовій. Але ж хтось повинен керувати країною. Хтось повинен приймати рішення.

Король підняв із землі свій меч:

— Я хочу бачити в палаці гідну правительку і та, кому я довірив королівську печатку, а ти печатку принцеси, точно того варта.

Тарен кинула на стіл золоті каблучки і заявила, що офіцер зовсім не має хисту. Його розмови вже переходили на флірт та хмільний військовий погодився показати їй арсенал.

Як і передбачалося, лише списи зі срібними наконечниками. Деякі солдати були озброєні пістолями.

— Даремно я прийшла. — сумно відводячи погляд, від холодної зброї казала принцеса. — Боюся нічим допомогти не зможу.

— Зможеш. — посміхався офіцер.

У цій посмішці читалося стільки самовпевненості, що Тарен мимоволі здригнулася. А генерал-майор схопив її за руку з кільцем і спритно, вивертаючи зап'ястя, зірвав його з руки. Розглядаючи списи, вона забула ховати руку і світіння кільця видало всю операцію.

— Джи! Я все згадував, де чув цей ініціал. — вигукнув офіцер. — Як я міг не впізнати цього кільця? — він сильніше вивертав її руку, змушуючи вигинати спину. — Дочка Тхора! Як я міг забути, адже це я, п'ять років тому, відрізав палець із цим перснем!

Як боляче було чути ці слова, бачити того, хто винний у смерті батьків і не мати змоги відповісти. Шкода вона не встигла вихопити лівою рукою мізерикорд. Спритним рухом він заламав і другу руку. Її зв'язали, і офіцер, міцно тримаючи за потилицю, повів полонянку в намет.

Втім, настав час запам'ятати, що нічого і ніколи не йде за планом. План "Б" дівчина активувала в ту ж секунду. Туман миттю перетворився на синьоватий сигаретний дим. Мерелед першою ж поквапилася витягти тонкі зап'ястя з наручників, але плану слідувати не стала, не могла покинути Тарен саму, знаючи в якій подруга ситуації. 

Офіцер кинув принцесу на землю, поблизу буржуйки і командував зв'язати ще й ноги. Друга помилка не забарилася. Вона, роблячи вигляд, що відбивається, спробувала вдарити набійкою об пічку, чого не міг не помітити досвідчений військовий.

— Так, чекати меншого від дочки розвідника не доводилося. — хмикнув офіцер, він опустився на одне коліно, до її ніг і різким рухом зламав підбор. — Ти знаєш, що за твою голову обіцяна нагорода?

Вона вовком дивилася на чоловіка. За неї живу давали вдвічі більше і якби офіцеру не було начхати на гроші, обов'язково представився б шанс втекти. Він приставив короткий клинок до її шиї та нахилився над вухом:

— Тоді, в лісі, перед бійнею при Віладзо, на твоїх руках помер лепрекон. Правильно? — тихо питав ельф, його не цікавила відповідь, тому смиренне мовчання полонянки цілком влаштувало. — Він віддав тобі свою силу. А ти віддаси її мені.

— Я не розумію вас. — шепотіла дівчина. — Я не знаю, що тоді сталося і не знаю, як це повторити.

— На смертному одрі лепрекон, як і будь-яка інша істота, може віддати силу. Думаю, у тебе вийде.

Він міцно схопив дівчину за волосся, трохи піднімаючи над землею. Навіть ворухнутися було складно. Але чомусь офіцер не поспішав. Він, ніби, насолоджувався її безпорадним становищем, щомиті упивався болем, який їй завдає.

Червона крапля крові ковзнула по лезу.

— Так, забув сказати, лепрекон має померти в муках. Тож ти поживеш ще трохи.

І хоча ніж впивався в шкіру, доставляючи пекельний біль, вона згадувала прородство і тільки шепотіла, важко дихаючи:

— “Торкнеться стилет сонця.

Під спалахи снарядів

Весілля не вдалося

Та сонце не помре”

Його бажання помучити, перш ніж убити, врятує життя. А весь, ретельно складений ним план упаде прахом, бо Ревільс вже почув запах її крові, а значить бійка вже почалася.