Розділ 21

— Бігти? — перепитував Дол, озираючись на здавалося, наляканого до смерті товариша.

— Саме так. — кивнув Ревільс, вказуючи на намет біля якого стояв стражник з одним тільки списом. — Я боюся, якщо ми не підемо зараз, нас винесуть на щитах. І я вже ніколи не пробачу собі, що не відкоркував флягу.

Насправді, він не пробачив би собі того, що не підхопив тоді Тарен на руки і не відніс до намету. Але вголос подібне говорити, звісно, не варто.

А той самий стражник із списом озирнувся у бік мимовільних розвідників, від чого обоє зблідли. Вартових завжди споряджали далекобійною зброєю. Навіть у найгірші часи, без пістоля, арбалета або, хоча б лука, вони не обходилися. Лише спис — вірний знак того, що озброєний солдат сріблом.

Тут залишатись було небезпечно. Дол поквапився відкликати розвідку, не пояснюючи причин, і майори, тихою ходою, вирушили своїми слідами. Не гаючи часу, Ревільс доповів королю, якого вони чекали до сутінків. У майорів та генерала народилася лише одна ідея, але всі троє її не підтримали. Невідомо що задумав ворог і наражати Тарен на небезпеку було б совісно всім.

А четверо безтурботно гуляли засніженим лісом. 

Діти бігали з боку в бік, раз у раз, кидаючи один в одного сніжки, а друзі захоплено обговорювали малих принців, які щиро веселилися. Складно було припустити, що пустотливі хлопчаки стануть колись такими ж сильними та впевненими у собі як їхні батько та старший брат. Вони стануть вампірами, вступлять до військової академії і, вийшовши з неї вже дорослими чоловіками, вирушать на передову. Швидше за все, і Ревільс буде ще там.

Ці обговорення змушували замислитись про майбутнє.

Тарен уже бачила себе принцесою і навіть надумала, що в неї народиться, на той час, син. Думки про дочку миттю зникали, від розуміння, з яким задоволенням Респонд видасть її заміж, у якості договору про мир, за якогось закордонного принца, не чекаючи повноліття.

А ось Сарбса такі питання заганяли в глухий кут. Він не бачив себе воїном чи навіть зброєносцем. Не уявляв і як має виглядати його дружина чи діти. Не знав, навіть, чи може мати дітей, адже все в його тілі було не так, як належить людині, упирю чи будь-якій іншій істоті, яку носить земля. Хіба що стане слугою принцеси, а не графині. Але це навряд чи: після весілля він коритиметься їй, так само як і Ревільсу. У їхніх жилах тектиме одна кров і принц, втративши владу над ним, навряд чи дозволить залишатися поряд. Майбутнє здавалося дедалі більш туманним.

— Я обіцяла тобі посаду шеф-кухаря у палаці, забув? — усміхнулася Тарен, намагаючись розвіяти його смуток.

Але зовсім не її потуги змусили настрій змінитися. Він раптом міцно схопився за ефес і злодійкувато озирнувся. Якесь неймовірне почуття пронизало його наскрізь. Не можна було назвати його однозначно добрим або однозначно поганим, воно було просто дивним.

Тар схопила його за руку, помічаючи вінку на лобі, дрібне тремтіння в руках і, як зіниці, в жовтих очах, різко звузилися.

— Пусти. — суворо сказав хлопець.

— Що ти відчуваєш?

— Пусти! — повторив він голосніше. — Обіцяю не робити дурниць.

Дівчина не змогла не послухатися, він зірвався, що було сил убік, молячись тільки про те, щоб вітер не збив його зі шляху.

— Тарен, — звернувся один із близнюків, — що це з ним?

Хлопці трималися за руки і якось злякано дивилися вслід упирю. Дівчина присіла навпочіпки перед братами, взяла їх за руки, замикаючи коло, і спокійно пояснила:

— Це жага крові. Мабуть у лісі мисливці підстрелили звіра.

— Мабуть, він дуже голодний. — помітив другий.

— Так. — Тарен піднялася на ноги і задерикувато усміхнулася. — Я думаю, він скоро повернеться, а поки можемо зліпити сніговика.

Дівчина здогадувалася про те, що сталося, але відмовлялася вірити, що Мерелед так легко видасть себе, знаючи про особливість кровопивці.

Хоча й у цей момент не могла викинути з голови образ принцеси. Чи багато зміниться після весілля? Адже, Респонд навряд чи захоче бачити її в замку, може дозволить продовжувати займатися меценатством.

Її міркування перервав Ревільс:

[— Як ти, Зоре моя?

— А сам як думаєш? Твій батько кинув на мене принців.

— Це добре. — спантеличено звучав його голос.

— Ти зв'язався, щоб спитати, як мої справи?

— Хотів тебе почути.]

Тар відчувала тривогу в його голосі, але знала, що відповіді на свої запитання не отримає. Почувши тільки щось сухе та різке, мовляв: «Жінці не варто лізти у справи фронту».

Рідко довіреними особами короля ставали дурні. І нехай вона робила необачні вчинки, але ніколи вони не заважали спільній справі. Так і зараз. Жодному слову принца вона не повірила. З нею Ревільс завжди говорив упевнено, щоб не діялося навколо. А непереборна туга і тривога, що чулася в його голосі, сповіщала серце, що він у біді, ба навіть у відчаї.

Мерелед обережно торкнулася свіжої рани і, потроху, вона затягнулася, не залишаючи сліду. Цьому трюку її навчила Тамріел, коли гостювала у маєтку. Для ельфів — нормальна практика, але мерфолк — темні створіння. Їхня магія налаштована на руйнування, а не на творення, але вона згадувала, щоразу, як рятувала солдата, уламком меча розрізаючи вену, щоб поставити крапельницю. Як зброя, створена вбивати, у правильному застосуванні зберігає життя.

В усвідомленні цього їй допоміг і Дол. Він зумів направити створюючи магію на руйнацію. Як сокира покликана допомагати в побуті, відрубує руку ринковому злодюжці.

— Може, ти шаман? — здивовано перепитав Перко.

Дівчина сприйняла цю репліку як комплімент:

— Якщо вождь мене так назвав, значить шаман.

У лісовій гущавині маячив невисокий чорний силует, тільки сонячне світло, яке відбивав сніг, блищало на рудому волоссі. Серце обливалося кров'ю, дивлячись на їхні посмішки. Він питав себе: чого немає в нього, що зміг піднести цей дикун? Якби вона дала зрозуміти, що хоче бачити, як він б'ється за неї, якби тільки він знав, що має право претендувати на її руку.