Розділ 2

Селяни лягають спати відразу після заходу сонця, панове ближче до півночі, а на передовій і зовсім можна не лягати. Прибули, зайняли позиції, викопали окопи, відправили розвідку, сонце сіло. У день прибуття на варті часто залишаються офіцери, оскільки їм не доводиться махати лопатою по шість годин і піднімати намети. До того ж, тактика сама себе не пропише. Як наслідок, саме вони підуть вранці у бій сонні та втомлені.

Всі, крім молодого сержанта Мерелед. Вона зручно розташувалася в гамаку з плащ-намету якогось ласого чи до сержантів, чи до жінок рядового. Горизонтальне положення аж ніяк не заважає несенню варти, інша справа — абсолютно безхмарне, зоряне, зимове небо, яке відволікало увагу не гірше за ворожі заклинання.

— Що за неприпустима розкіш? — суворо питав Дол, окидаючи поглядом нехитру конструкцію.

— Це протест. — спокійно відповіла амфібія.

Останні кілька тижнів, вона займалася тут лише протестами. Простіше кажучи, лаялася з Ревільсом. Спочатку вимагала, допустити її до бою, потім просилася у розвідку, потім у команду стратегів, закінчилася ця «битва» з присмаком расизму, тільки після того, як темні правителі вирушили додому.

— Проти чого протестуємо цього разу?

— Проти чоловіків. — пояснила та. — Я думала поїде расист і ти пустиш мене хоч до якоїсь праці, якої вартий сержант, натомість я отримала виняткову можливість копати окопи або будувати укріпрайон з рядовими.

— Що, на твою думку ти маєш тут робити?

— Вже точно не копати!

— Це не відповідь.

— Бо питання ідіотське! Зізнайся, не пускати мене в бій, це наказ Ревільса!

— Не наказ, а дружнє прохання, я не підкоряюся йому. І у мене є додаткова мотивація: ти не знаєш статуту, ти не чуєш команд і наказів. Навіть зараз, замість того, щоб нести варту, як я і наказав, ти насолодуєшся природою і прихильністю чоловічої статі, збираючи захоплені погляди. Як я відправлю тебе в рядах, або пущу в розвідку? Знаючи, що ти не дієш за правилами.

— Ми з Тарен ніколи не діяли за правилами і завжди перемагали…

— Ви з Тарен? — їдко перепитав майор, — А що ти сама?

— Мої подвиги забуті! — вона гістречно приснула і схрестила руки на грудях. — Я вічна тінь майбутньої принцеси!

— Я теж вічна тінь принца. Саме це береже моє життя.

— Мене така роль не влаштовує!

— На фронт ідуть не за подвигами. — важко зітхнув майор, — Холодний розум стратега, підказує мені: пусти я тебе в бій ти отримаєш "зірочку героя"... посмертно.

Вона показово відвернулася, ігноруючи правду і шукаючи аргумент.

— Якщо ж ви не дозволяєте мені поводитися як чоловік, я поводитимуся як жінка. Вимагаю, щоб за мною доглядали і оберігали.

— Хочеш поводитися як жінка — перевзуйся в бальні туфлі і поквапся у палац, до Тарен.

— Поб'ємося об заклад Тар приїде сюди найближчим часом? — блондинка підскочила і простягла руку принцові. — Вона довго не всидить із цими пихатими придворними і, коли знов поряд буде сонце, ви пустите у бій і його тінь!

— Що ставиш?

— Програю — напишу відставку.

Ельф скинув брову і потис її руку:

— Якщо виграєш, попрошу у темного короля нове звання для тебе. Тільки, май на увазі, Клик, не пустить її більше в розвідку.

Вже скоро Тарен дійсно опиниться в сірій зоні, та в розвідку не буде навіть напрошуватися. Забудова займе весь вільний час так швидко, що не вийде, навіть зустрітися з друзями.