Бізнес

   Я звільнився, виявивши на своєму рахунку  досить пристойну суму грошей, адже я їх майже не тратив, та ще й винагороду видали при звільнені, і наступного дня приїхав на СТО.

  -  Привіть, Сергію, - радісно привітався дядя Вася,- ти знову на техогляд? А де ж машина?

  -  Та ні, я звільнився. Приймете назад?

  -  Звичайно, я ж обіцяв. Ти вчасно прийшов, через тиждень ти мене вже б не застав – відповів він.-  Я продаю СТО і їду до Польщі з сім’єю. Там проживає дядько моєї дружини, у нього мережа СТО. Це він мені допоміг тут розкрутитися. А тепер хоче спокійної старості, а мені передати справу. Своїх дітей вони не мають.

  -  То може мені продасте,- якось неочікувано вирвалося у мене. Стільки це коштує?

   Виявилося, що для покупки мені бракує  двадцяти тисяч. Тут я згадую вкрадені ( тепер я тільки так називаю свою витівку) десять тисяч.  Домовившись про співпрацю, та відтермінування мого боргу, я став власником СТО.

   Так завертілося  моє життя  бізнесмена. Щоб було зручніше, не став винаймати  квартиру і облаштував собі кімнату  на роботі. Не  знаю, звідки у мене з'явилася комерційна жилка, але діла пішли досить успішно. Звичайно, не без активної співпраці з польською фірмою дяді Васі. Окрім  техобслуги ряду автопідприємств та ремонтів, торгував євробляхами і запчастинами,  обновлював обладнання і розвивав бізнес. За чотири роки  у мене вже було три таких станції. Я відновився у інституті і закінчував його. Купив собі квартиру і автомобіля.  І за купою справ забув про свій злочин, чи скоріш відсунув його у якусь далеку ділянку своєї свідомості. Та, як виявилося, не на довго.

   Я помирився з батьком. Мама знала про мої успіхи, раділа і підтримувала, а батько так і не прагнув спілкування. Одержавши диплома, я, накінець, поїхав у рідне місто «прозвітувати перед батьками». Мама і сестра дуже зраділи, а батьки тільки стримано потис руку. А вже за святковим столом, з нагоди мого приїзду, батько таки виголосив промову, як він сам це назвав:

- Ну що, сину, вітаю! Ти накінець одержав вищу освіту, за якою ми тебе з мамою відправили. Інші діти її одержують за п'ять років, а ти отримав через вісім. Незважаючи на наші з тобою непорозуміння, я таки знайшов у цьому деякі позитивні моменти.  Все ж  таки за всі ці роки ми з мамою не тратили  кошти на твою освіту.  Ти навчився працювати.  Не пройшло даремно і твоє, такби мовити, буржуйське стажування. Певно, вони навчили тебе, як красти, якщо ти так швидко  піднявся у бізнесі. При чому, як це зазвичай буває, не   сподівався на батьківські капіталовкладення.

      Від останніх слів батька про крадіжки мене кинуло в жар. Не пам'ятаю, що там вже говорили мені мама і сестра, що ще далі говорив батько. Думка про  вкрадені гроші з того моменту не залишала мене ні на мить. Пославшись на невідкладні справи,  наступного дня я поїхав.