Я звільнився, виявивши на своєму рахунку досить пристойну суму грошей, адже я їх майже не тратив, та ще й винагороду видали при звільнені, і наступного дня приїхав на СТО.
- Привіть, Сергію, - радісно привітався дядя Вася,- ти знову на техогляд? А де ж машина?
- Та ні, я звільнився. Приймете назад?
- Звичайно, я ж обіцяв. Ти вчасно прийшов, через тиждень ти мене вже б не застав – відповів він.- Я продаю СТО і їду до Польщі з сім’єю. Там проживає дядько моєї дружини, у нього мережа СТО. Це він мені допоміг тут розкрутитися. А тепер хоче спокійної старості, а мені передати справу. Своїх дітей вони не мають.
- То може мені продасте,- якось неочікувано вирвалося у мене. Стільки це коштує?
Виявилося, що для покупки мені бракує двадцяти тисяч. Тут я згадую вкрадені ( тепер я тільки так називаю свою витівку) десять тисяч. Домовившись про співпрацю, та відтермінування мого боргу, я став власником СТО.
Так завертілося моє життя бізнесмена. Щоб було зручніше, не став винаймати квартиру і облаштував собі кімнату на роботі. Не знаю, звідки у мене з'явилася комерційна жилка, але діла пішли досить успішно. Звичайно, не без активної співпраці з польською фірмою дяді Васі. Окрім техобслуги ряду автопідприємств та ремонтів, торгував євробляхами і запчастинами, обновлював обладнання і розвивав бізнес. За чотири роки у мене вже було три таких станції. Я відновився у інституті і закінчував його. Купив собі квартиру і автомобіля. І за купою справ забув про свій злочин, чи скоріш відсунув його у якусь далеку ділянку своєї свідомості. Та, як виявилося, не на довго.
Я помирився з батьком. Мама знала про мої успіхи, раділа і підтримувала, а батько так і не прагнув спілкування. Одержавши диплома, я, накінець, поїхав у рідне місто «прозвітувати перед батьками». Мама і сестра дуже зраділи, а батьки тільки стримано потис руку. А вже за святковим столом, з нагоди мого приїзду, батько таки виголосив промову, як він сам це назвав:
- Ну що, сину, вітаю! Ти накінець одержав вищу освіту, за якою ми тебе з мамою відправили. Інші діти її одержують за п'ять років, а ти отримав через вісім. Незважаючи на наші з тобою непорозуміння, я таки знайшов у цьому деякі позитивні моменти. Все ж таки за всі ці роки ми з мамою не тратили кошти на твою освіту. Ти навчився працювати. Не пройшло даремно і твоє, такби мовити, буржуйське стажування. Певно, вони навчили тебе, як красти, якщо ти так швидко піднявся у бізнесі. При чому, як це зазвичай буває, не сподівався на батьківські капіталовкладення.
Від останніх слів батька про крадіжки мене кинуло в жар. Не пам'ятаю, що там вже говорили мені мама і сестра, що ще далі говорив батько. Думка про вкрадені гроші з того моменту не залишала мене ні на мить. Пославшись на невідкладні справи, наступного дня я поїхав.