Маєток

    Ми  завернули у саму гущавину і виїхали до якогось селища.                                 

    - Царське село,- зрозумів я. – Так у нас називають місця, де зводили заміські  будинки різного штибу сучасні нуворіші.

Під'їхали до глухого високого паркану з красивими воротами. Відчинилася хвіртка - і вийшов охоронець. Мовчки заглянув  у заздалегідь відчинені вікна автомобіля,  і ворота почали відчинятися. Ми заїхали у двір, зупинилися біля  одноповерхової будівлі. Не знаю, які   маєтки  мали  поміщики у минулі часи, але те, що я побачив  відразу і потім, знайомлячись з садибою,  вражало. На величезній території   був розташований  триповерховий будинок, збудований у непоганому поєднанні декількох архітектурних стилів: ампіру, постмодернізму і хайтеку. Далі – двоповерховий гостьовий будинок, будинок  охорони, гараж і ще якісь невеличкі будівлі. Все це було досить розумно розташовано, і що треба приховано красивим  парком. Плавальний бассейн, дитяча ігрова площадка, квітники – все було гармонійно вписано в загальну картину. І наостанок: в дальньому кутку садиби знаходився  ставок   зі справжнім  піщаним  пляжем та всілякими  пляжними  прибамбасами.

     Я любив допомагати своїй  мамі у благоустрої нашої дачі, тому багато інформації з ландшафтного дизайну знаходив для неї у інтернеті. Звідти   моя  і поінформованість. Але бачила б моя мама оцю всю красу! Хоча з її характером, можливо, вона   оце все назвала б зухвалим марнотратством.

     Поки  я зачаровано оглядався навкруги,  до нас підійшов ще один охоронець, відрекомендувався начальником охорони і повів показувати  моє місце проживання. На вигляд це було досить затишна, однокімнатна квартира з окремим від охоронців входом. Білизна, халат, капці, мило – все, як у готельному номері, окрім, хіба що , кухні-їдальні.

   - Сергію, ти тут розкладай свої речі, потім підійдеш до мене, я покажу тобі гараж і ознайомлю з вимогами та правилами твоєї роботи,- сказав Павло ( так він просив себе називати) і вийшов.

     Гараж був на десять боксів, але всередині виявився одним великим  приміщенням без перестінків. І машин тут знаходилось тільки чотири: чорний «Майбах», червоний спортивний «Мазераті»,  мікроавтобус  та вантажний тентований «Мерседес».

   - На «Майбасі» хазяїн виїздить тільки у столицю, на  прийоми та важливі зустрічі. «Мазераті» - то  хазяйки, чоловік подарував їй на народження доньки. До речі, зовуть її Лана. – розповідав мені Павло.- Кожен день на роботу Віктор Іванович їздить на  трьох  авто. Два однакових «Мерседеси», седани і один «Гелік» з охороною. Один автомобіль завжди їде порожнім, а другий будеш вести ти. Причому, перший і другий автомобілі  постійно міняються містами, а «Гелік» позаду. Зупинки на трасі категорично заборонені у будь-якому випадку. Завтра о 8-30 ти повинен стояти разом зі всіма машинами біля під’їзду. Двигун не вимикати, з машини не виходити. Обід буде у тебе в кімнаті  о 14.00, вечеря о 19.00, сніданок  о 7-30. Тепер можеш ознайомитись з територією самостійно.

    Прокинувся я рано. Привів себе у порядок і одягнувся. Трохи збентежено дивився на себе у дзеркало:  відчував ще себе так невпевнено у такому строгому офіційному одязі (примірки чомусь такого ефекту не мали). Навіть на випускному, у школі, ми вдягли сорочки, а не костюми. У двері постукали, і офіціантка,  чи то покоївка ( не знаю як вони тут зовуться) занесла сніданок. Швидко поївши, я пішов до гаража. Двері були відчинені, і біля машин порався чоловік у спецодязі механіка. Окрім згаданих вчора авто, стояв ще один  чорний «Мерседес». Привітавшись, я   назвав себе і запитав, чи це та машина, на якій мені працювати.

  - Так. Мене зовуть Олег. Я механік. Кожен день перед виїздом я оглядаю машини, навіть якщо ними не користувались.

  - Сергій, - я простягнув йому руку. Олег  неспішно  зняв рукавичку, підійшов ближче і, посміхнувшись, потис руку. Взявши ключі, я сів у машину і добре роздивився в салоні. Пахло шкірою і тим специфічним ароматом, який мають  нові автомобілі. Відкрив  капота,  обдивився  і пішов до багажника. Потім запустив  двигун і прислухався до його роботи. Двигун був прогрітий, видно механік машину вже перевіряв. Я виїхав  з гаража, проїхав вперед, назад, зробив коло, і різко  загальмував. Виключив двигун і вийшов з машини.

 На годиннику було тільки 8-00.

 - Я бачу, не зважаючи на молодість, ти водій  досвідчений,-  чи то запитав, чи констатував Олег.

 - Так, - посміхнувся я, - у мене  стажу цілий місяць. Просто до цього я працював на СТО.