Жила-була маленька дівчинка Марічка. Вона боялася ночі, бо думала, що в темряві ховаються страшні істоти. Та одного разу, коли за вікном засвітилися зорі, Марічка побачила дивного пухнастого монстра з очима, схожими на зорі. Він назвався Мурко і сказав, що живе у Зоряному Лісі — там, де народжується світло для дитячих снів.
Спочатку Марічка злякалася, але Мурко лагідно засвітив свої лапки і намалював у повітрі сяюче серце. Вона засміялася — і зрозуміла, що монстр зовсім не страшний. Відтоді вони стали друзями: разом літали у снах, слухали пісні місяця й ловили зорі, щоб робити з них ліхтарики для дітей, які бояться темряви.
Відтоді вони щоночі мандрували разом у сни — літали над хмарами, слухали пісні місяця й ловили зорі, щоб робити з них ліхтарики. Мурко розповідав Марічці, що справжня сміливість — це не відсутність страху, а здатність посміхатися йти йому назустріч.
Минув час, і Марічка вже не боялася ночі. Вона знала, що темрява — це не кінець світла, а його початок. І що справжня дружба — найяскравіше сяйво, яке не гасне навіть серед зірок.
Кінець книги " Світло зоряної ночі" 2025