11. Є місце простим радостям.

- Я не буду це пити!

 Ми з Міном гуляли після тренування в саду, коли почули з відчинених вікон кухні обурений крик Дейна. 

- Що сталося? - запитала я, заходячи на кухню. 

 Дейн сидів за столом. Перед ним на столі - склянка з водою. Ейден, спершись об стіл, стояв поруч і сердито поглядав на хлопця. 

- Він не хоче випити ліки, - промовив Ейден. 

 Я глянула на склянку. Здавалося, що в ній звичайна вода. 

- Він туди плюнув! - обурився Дейн. - Я не буду пити це. 

 Дейн закашлявся. Я перевела уважний погляд на хлопця. Схоже, в нього піднімалася температура, і він справді мав поганий вигляд. Учора мені зовсім не здалося, що з ним було щось не так. Дейн захворів. І як він примудрився влітку застудитися? 

- Я хочу звичайні ліки, - промовив хлопець. - Людські. 

- Це допоможе швидше, - заперечив Ейден, - і... буде корисніше для організму. Ліки людей - це хімія та отрута. 

- А твоя слина, - поморщився Дейн, - це гидота. 

- Ну, хочеш, я тебе поцілую? 

 Дейн злякано глянув на склянку з водою, немов це склянка хотіла його поцілувати. 

- Здурів чи що?! - вигукнув хлопець, продовжуючи дивитися на склянку з водою. 

 У той момент я зрозуміла, що Дейн уникав зустрічатися поглядом із вампіром. А зовсім не на склянку кричав. 

- Ну, то може Я тебе поцілую, - промовив Мін, усміхаючись. 

 Здивовано озирнулася на нього. Він серйозно? 

- Ви придурки, - простогнав Дейн. - Відчепіться від мене. 

- Тримай його, - промовив Ейден, кивнувши головою Міну і взявши склянку зі столу в руки. 

 Мін миттєво опинився поруч із Дейном і, ставши в нього за спиною, обхопив руками голову хлопця. Дейн міцно заплющив очі. Ейден загрозливо підступився до нього зі склянкою, перехопивши одну з рук хлопця, якою той намагався захиститися від вампіра. Вони хотіли залити воду зі склянки йому в рот. 

- Та що ви робите?! - заступилася я за Дейна. - Залиште його! 

 Я однією рукою намагалася затримати руку Ейдена зі склянкою, а другою відштовхнути Міна. 

- Ви ж його покалічите. По-іншому ніяк не можна змусити його випити воду? 

- Цей засранець знає, що мені не можна дивитися в очі, - промовив Ейден. 

- Божечки, - взмолилася я, - та відпустіть його вже. 

 Я схилилася до Дейна. Мін швидко прикрив рот хлопця долонею. Я здивовано підняла на Міна очі. 

 Навіть не думай - говорив його погляд. 

 Мін подумав, що я збираюся поцілувати Дейна? 

 Я не встигла нічого сказати: у кухні з'явилася Мей. 

- Мей, рятуй мене, - приглушено промичав Дейн. 

 Мін відняв руку від обличчя хлопця, а я обернулася. 

- Що тут відбувається? - запитала Мей, окинувши всіх суворим поглядом. - Ви мені дитину перелякаєте. 

- Йому потрібно випити ліки, - промовив Ейден, поставивши на стіл склянку з водою. 

- Отож-бо: ліки, - взмолився Дейн, старанно ховаючи свій погляд. - Він плюнув у склянку. 

 Мей із докором глянула на чоловіка. 

- Не міг це зробити, поки він не бачив? - запитала вона, підійшовши до хлопця і доторкнувшись долонею до його чола. 

- Я й не бачив, - буркнув Дейн, - але точно знаю, що він зробив це. Як звичайна вода для мене може бути ліками? Мені потрібні ТА-АБЛЕТКИ-И. Пігулки. Я людина. 

- Ну, хочеш, - запитав Мін, - Мей плюне в склянку з водою? 

 Дейн навіть мало не глянув на Міна, але вчасно схаменувся і знову опустив очі. 

- Може, тоді буде не так огидно усвідомлювати, ЩО ти п'єш? 

- Може, краще ВОНА мене поцілує? - стогнав хлопець, кивнувши в бік Мей. 

- Розмріявся! - смикнув його Ейден. 

 Мей голосно зітхнула, взяла склянку зі столу і вилила воду в раковину. 

- Десь були льодяники, - промовила дівчина. - Чи ви з Меллі вже все з'їли? 

 Я бачила кілька разів, як Дейн ходив із чупачупсом у роті. Малеча так само любила цукерки. Вона говорила, що це смачно і завжди вимагала солодощі, якщо їх їв Дейн. Або їй просто подобалося повторювати за ним і ходити з льодяником на паличці в роті. 

 Мей знайшла чупачупс. Чути було, як вона розгортає його, шелестячи упаковкою. Здається, дівчина запхнула льодяник собі в рот. Коли Мей до нас обернулася, льодяник справді мав такий вигляд, немов вона його облизала. 

 Підійшовши до Дейна, Мей сунула льодяник йому під ніс. 

 Дейн підняв на неї очі. Він забарився всього кілька секунд і слухняно зловив цукерку ротом. 

- Ну ось, - промовила Мей. - А тепер марш у ліжко. 

- Пакосник неслухняний, - хмикнув Ейден.