15. Вибір невеликий.

- Говорити вмієш? - запитав хлопець, який сидів на пасажирському місці біля водія.

- Френку, вона точно божевільна.

- Та годі тобі. Вона красива. Сідай, ми тебе зігріємо. Як тебе звати?

- Кріс, - відповіла я, втупившись на того, хто питав.

 Хлопець із короткою стрижкою і нахабними затуманеними алкоголем очима, знову оцінювально окинув мене поглядом. Це його приятель назвав Френком.

- Давай, Кріс. А то зовсім замерзнеш. Боб, будь джентльменом.

 Задні дверцята відчинилися. Боб, вийшов із машини, жестом запрошуючи мене сісти в салон. Я насторожено прислухалася до того, що відбувалося навколо. Мене не лякали ці хлопці. Боялася, що мене справді можуть вистежити вампіри.

 Я швидко сіла в машину. Хлопці зраділи, крім однієї людини. Того, хто висловив припущення про те, що я божевільна. Він сидів на задньому сидінні поруч із Бобом і зараз також розглядав мене.

- Ось і славно, - посміхався Боб.

 Він плюхнувся поруч зі мною і втупився на мої груди.

- Що ти там робила?

- Гуляла, - відповіла, почуваючись досить некомфортно.

 У салоні смерділо перегаром. Але це й на краще: мій власний запах міг майже загубитися серед цього смороду. Щоправда, хлопці мені не подобалися. Мені явно не минути лиха. Ось уже Боб закинув руку на спинку сидіння за моєю спиною і притулився ногою до мого стегна.

- Гуляла, - протягнув він. - А ми ось, зібралися в гості. До речі, я Боб. Це Френк...

- Якого біса? - вилаявся хлопець, який сидів за кермом.

 Він уже рушив із місця, але машина різко загальмувала. Хтось стояв посеред дороги, перегородивши машині шлях. Я здригнулася. Це був Єн. ВІН переслідував мене.

 На якусь мить не знала, чи зраділа я. Те, що це не вампір Маркуса, було вже не так погано.

- Гей! - висунувся Френк у вікно з машини. - Жити набридло?!

- Звідки він узявся? - пробурмотів водій.

- Що потрібно? - злився Френк. - Звалив швидко.

 Єн трохи схилився і уставився на мене. Він хотів, щоб я вийшла з машини. Френк простежив за його поглядом.

- Ти знаєш його? - запитав хлопець, обернувшись до мене.

 Я кивнула головою.

- Ось тобі на, - крякнув Боб. - Відвали, чувак! Дівчина захотіла поїхати з нами.

 Єн нічого не відповів, а лише жестом наказав мені вийти з машини.

- Він що глухий? - обурився Френк. - Або дуже хоробрий?

 Френк перший вилетів із машини.

- Тобі ж сказано, що дівчина хоче з нами поїхати. Відвали, придурок.

 Я злякалася. Що, якщо Єн їх покалічить? Якщо вони полізуть на рожен, підозрювала, що Єн не буде з ними церемонитися.

- Я хочу вийти, - промовила, глянувши на Боба.

 Він не хотів випускати мене. І Єн це помітив.

- Відпустіть дівчину, - вимовив він різко, немов не допускаючи непокори.

- Та пішов ти. Вона з нами, - посміхнувся Френк.

- Вона зі мною, - заперечив Єн і підійшов до Френка, впившись у нього пильним поглядом.

 Я злякалася за хлопця.

- Випусти мене, - знову зажадала і штовхнула Боба.

 Поштовх вийшов неслабим. Боб втупився на мене, не очікуючи, що я настільки можу бути сильною.

- Швидше метикуй, - різко промовила.

 Я майже виштовхала Боба.

- Єн, - покликала я, швидко підійшовши до вампіра і Френка, - усе гаразд.

 Френк обернувся, запитавши:

- Це через нього ти роздягнена і боса гуляєш містом?

 Я похитала заперечно головою. Єн подивився на мої ноги.

- Ти що, виродку, опух? - хмикнув хлопець.

 Єн холоднокровно перевів погляд на Френка. Вампір був спокійний, його анітрохи не зачепили слова людини, але я не була впевнена, що все обійдеться.

 З машини вийшов хлопець, який сидів за кермом, і Боб зробив кілька кроків до друга.

- Вали звідси, - промовив водій, змірявши презирливим поглядом Єна.

 Єн навіть не глянув на нього. Вампір дивився на мене так, немов чекав мого рішення. Він узагалі, схоже, не звертав уваги на хлопців.

- Вали, мудило, поки тобі кістки не переламали, - посміхнувся Френк і штовхнув Єна.

 Я сіпнулася, але відчула, що Боб схопив мене за руку.

 Ні, тільки не це. Вони самі не розуміють, що роблять.

- Не знаю, що ти за козел, - почав було Френк, збираючись знову штовхнути Єна.

Але вампір схопив його за зап'ястя, міцно затиснувши у своїй руці. Френк завив від болю і трохи присів. Боб раптом відпустив мене, і я на мить втратила його з поля зору. Хлопець, який сидів за кермом, кинувся до Єна, але вампір відштовхнув його. Нападник відлетів, упавши на капот машини. Але Єн не сильно його штовхнув, не використав свою силу.