4. Щастя для двох.

 Ейден привіз мене в готель. Зайшовши в номер, я трохи розгубилася. Це був шикарний і дуже, мабуть, дорогий номер. І він дійсно мені сподобався.

- Ми можемо собі дозволити зняти такий номер? - захоплено запитала, сподіваючись, що Ейден не "шахраював".

 Він уважно подивився на мене.

- Я можу купити весь цей готель, - промовив цілком серйозно. - Точніше, ми можемо.

 Я здивовано глянула на Ейдена, не знаючи як розцінювати ці слова. Чи була в них хоч крапля хвастощів? Ні. Навряд чи він хотів "вразити мене з маху". Але, звідки в нього стільки грошей? Якщо тільки...

- Не хвилюйся, я ні з кого не витрушую гроші і не беру те, що хочу, безплатно і безперешкодно.

 Ейден усміхнувся. Він зрозумів, про що я думаю. Мені стало навіть трохи незручно, і я опустила погляд. Справді, як могла запідозрити "свого нареченого" в шахрайстві або інших "брудних" справах і хитрощах?

 Ейден зашторив усі вікна в номері.

- Отже, ти зовсім не бродяга, - промовила я задумливо.

 Таке відкриття дещо спантеличило мене. Я раптом подумала про те, що багато чого ще не знаю про свого супутника.

- Я справляю враження жебрака?

 Ейден озирнувся, поправивши останню портьєру. Я негативно похитала головою. Підійшовши до нього ззаду, обійняла, притулившись щокою до його спини. Ейден накрив мої руки своїми долонями. Його пальці ковзнули оголеною шкірою зап'ясть. Мені було так спокійно. Уперше за останні кілька діб. Як же я втомилася.

- Мені байдуже, хто ти, - промовила. - Але...

- Але?...

- Чого ще я про тебе не знаю, Ейден Лі-Рой?

- М-м-м... Дай подумати...

 Мені здавалося, що він не був серйозним і навіть усміхався в той момент однією зі своїх чарівних усмішок.

- Ейден Лі-Рой - моє справжнє ім'я. Здається, я тобі цього не казав... Що ще?....

 Він обернувся назад, немов хотів побачити мене.

- Ти знаєш найголовніше, - вимовив після нетривалої паузи без найменшого відтінку жарту в голосі.

 Ейден розвернувся, розімкнувши мої обійми. Він привернув мене до себе, і я запитально глянула на нього.

 І що ж це найголовніше? Значить, я дійсно ще багато чого про нього не знаю.

- Те, що я люблю тебе, - промовив Ейден.

 Це прозвучало так легко і природно. Серце застукало частіше, і я чомусь на мить розгубилася. Я маю щось сказати, відповісти... Але Ейден продовжив, немов і не чекав моєї відповіді:

- І я постараюся зробити все, щоб ніколи тебе більше не залишати саму. Я вб'ю кожного, хто посміє заподіяти тобі хоч найменшу шкоду.

- Не кажи так.

- Чому?

- Мені не по собі, коли ти так говориш.

- Що кохаю тебе?

- Ні.

 В очах Ейдена застигло німе запитання.

- Не треба нікого вбивати.

- Гаразд. Обіцяю, що кожну відірвану голову прикручу назад.

- Це не смішно.

- Я й не думав сміятися. І знаєш?

 Я чекала, що він скаже.

- Я радий, що ти говориш про нас у множині.

- М?

- Ти сказала: МИ можемо собі дозволити...

- Я якось не подумала...

 Ейден приклав до моїх губ вказівний палець, змусивши замовкнути.

- І не треба. Не треба думати. Ти сказала більше, ніж я хотів почути.

 Якийсь він дивний. Звичайно ж, я говорю про нас у множині...

 Ейден затримав на мені погляд і пригорнувся до моїх губ. Прохолодний дотик губ, що вбирають у себе тепло мого тіла. Настільки ніжно, настільки солодко. Я потягнулася до нього, відповідаючи на поцілунок, який змусив усе тремтіти всередині. І це відчуття невагомості запаморочувало голову, залишаючи після себе те, що не передати жодними словами.

- Ти зголодніла, - промовив Ейден, відірвавшись від моїх губ і, розглядаючи моє обличчя, обхопив його долонями, наче милувався ним.

 Я злегка кивнула головою. Ейден пригорнув мене до себе.

- Вибач, що залишив тебе так надовго.

- Тепер важливо тільки те, що ти повернувся.

 Він ще сильніше притиснув мене до себе.

- Ти казала, що щось накоїла.

- Я... зіпсувала одне життя.

- Зіпсувала? У сенсі...

- Ні, нікого не покалічила, нікого не вбила і я не знаю, як перетворювати на вампіра, - швидко проговорила. - Хоча... Я зустріла того, кого не слід було.

- Ти знайшла Дейна?

- Я не шукала його, - промовила, трохи здивувавшись, що Дейн - перший, про кого подумав Ейден. - Він сам знайшов мене.