Розділ 3

     Історія бабусі не давала Нелі спокою. Вона весь час міркувала про те, що вони з Ростиславом опинились біля цієї хатинки недаремно. Бабуся перед тим як покинути світ, зробила, здавалось, не можливе. Вона своєю розповіддю та власними переконаннями зуміла донести до подружжя, яке заблукало в діброві лісу - просту істинну. Саме приклад старенької допоміг вибратися подружжю з темряви непорозумінь та чварів. 

***

     Стрімкий звук будильника розірвав ранкову тишу недільного ранку. Ростислав дотягнувся до сотового з якого не припиняла звучати оновлена мелодія. Аби не розбудити кохану, він швидко його вимкнув та повернув на місце приліжкової тумбочки. Чоловік тихенько підвівся з ліжка та попрямував в душ, кинувши закоханий погляд на дружину, яка продовжувала мирно спати.

Через два дні Різдво, яке вони звично проведуть разом з ріднею Нелі.

Прийнявши душ, чоловік пішов на кухню, аби приготувати сніданок, доки спить кохана. Він наспівував різдвяну мелодію, коли до кухні увійшла Неля. Жінка притулилась до спини чоловіка, вдихаючи рідний запах.

- Виспалась, моя пампушечка? - запитав, торкаючись волосся коханої. 

Неля вкрилась рум’янцем, жодним чином не образившись на чоловіка. 

- Угу. І манюня цієї ночі дала поспати. - поклала свою долоню на руку чоловіка, яка торкалась округлого животика.

- Розумничка наша. Зараз поснідаємо, і можемо вирушати в дорогу до батьків. - сказав Ростислав, запрошуючи вагітну дружину присісти за стіл. 

Невдовзі на світ мала з’явитись дівчинка, на яку всі з нетерпінням чекали. Після новини про вагітність, батьки Нелі змінили своє ставлення до Ростислава. В сім’ї запанувало розуміння та злагода. Звісно, подекуди батько Нелі усе-таки намагався повчати зятя, стверджуючи, що нічого проти нього немає, і всі ці розмови лише настанови. Сам Ростислав тепер теж сприймав батькові повчання не так гостро, як до цього.

Цьогоріч погода була іншою. Попри мороз, світило сонце, яке виблискувало на снігу, жодних завірюх синоптики не прогнозували. Ростислав прийняв рішення виїхати за два дні до Різдва, аби не повторити ситуації, яка відбулась минулого року. Вони не шкодували про доленосну зустріч зі старенькою, навпаки були вдячні долі, що змінила їхнє життя назавжди. 

Ростислав припаркував авто неподалік хутора, куди їх занесло минулого року. 

- Ти впевнена, що хочеш піти зі мною? - запитав, хвилюючись за дружину.

- Так. Все буде гаразд, не варто хвилюватись. Щоб не трапилось, я впевнена в цьому місці ніякої загрози немає.

Ростислав допоміг Нелі вийти з авто, після чого вони вдвох вирушили на кладовище, провідати стареньку. 

- Доброго дня. - привіталась Неля. З надгробка на них дивилась молода жінка з неймовірно добрим поглядом. Поруч покоївся дід Василь, і їхній єдиний син. - ми прийшли вас провідати й подякувати за все, що ви для нас зробили. - промовила дівчина, ледь стримуючи сльози.

- Можете за нас не хвилюватись, у нас все в порядку. - додав Ростислав, поклавши на могилу букет червоних троянд і в знак пам’яті запалив свічку.

Подружжя постояло ще декілька хвилин біля могили бабусі Одарки, після чого вирушило в дорогу.

- Знаєш, що мене тішить? - почала розмову Неля, повернувшись до автівки.

- Що, кохана?

- Те що у ніч перед Різдвом вона не була самотня. 

- Ми були поруч. - додав Ростислав, пригортаючи до себе дружину.

- Саме так. 

- Все трапилось так, як мало. 

Неля поглянула в бік хутора. 

Це місце назавжди залишиться в її серці. Нехай воно згодом зникне з лиця землі, проте ніколи з їхньої пам’яті.

У ніч Різдва на світ з’явилась маленька дівчинка. Немовля поспішило народитись швидше на два тижні, чим неабияк налякало всіх близьких. На щастя все обійшлось і об 00.00 годині Неля та Ростислав почули перший плач своєї дівчинки, ім'я якій дали Дарія.