Битва з месливцями

— Майстре, ви чуєте це? — прошепотів Кайрон, зупиняючись посеред піщаного пагорба. Лейра напружилася, зосередившись на Силі. Навколо панувала тиша — небезпечна, напружена, як перед бурею. Вона відчула слабке коливання енергії: щось холодне, хижаче.

— Так, — відповіла вона, стискаючи руків’я світлового меча. — Вони вже близько. Кайрон підняв погляд на свого майстра. У його очах світилася рішучість, але тінь страху все ж промайнула.

— Це мисливці?

— Можливо, — Лейра зробила крок уперед, прикриваючи падавана.

— Але в будь-якому разі будь готовий. Пам’ятай, Кайроне, страх — це твій ворог. Відчувай Силу і довіряй їй. Хлопець кивнув і притиснувся ближче до майстра. Попереду, з темряви, виринули кілька тіней. Обриси загартованих воїнів рухалися впевнено. У руках блищали бластери.

— Джедаї, — заговорив один із них, піднімаючи зброю.

— Ми знали, що ви з’явитеся. Віддайте те, що шукаєте, і ми залишимо вас живими. Лейра звузила очі, піднімаючи меч, але не вмикала його. — Ми не маємо нічого вашого, — спокійно відповіла вона. — Але якщо ви шукаєте проблем, то знайдете їх тут. Лідер мисливців розсміявся і зробив крок уперед. — Ти хоробра, джедайко. Але хоробрість не врятує тебе від нас. Він махнув рукою, і його люди почали оточувати їх.

— Майстре, — прошепотів Кайрон, відчуваючи, як напруга зростає.

— Спокійно, падаване, — Лейра глибоко вдихнула, зосереджуючись. Тишу розірвали постріли. Лейра блискавично увімкнула світловий меч, відбиваючи кілька пострілів одним рухом. Кайрон приєднався, повторюючи рухи майстра. У нього вдалося відбити перший постріл, але другий мало не влучив у плече

. — Дивись за собою! — вигукнула Лейра, відштовхуючи хлопця, щоб прикрити його. Один із мисливців кинувся на неї з електроставом. Вона ухилилася, змусивши його втратити рівновагу, і одним рухом обеззброїла. Але їх було більше, ніж вона очікувала, і всі вони добре озброєні. Кайрон, хоч і переляканий, не здавався. Його рухи ставали впевненішими з кожним ударом, і він встиг вивести з ладу одного нападника. Але нова хвиля насувалася. Раптом різке відчуття в Силі змусило Лейру озирнутися. З-за дюн з’явився силует. Це був не мисливець.

— Лю! — вигукнула Лейра, впізнавши джедая. Він з’явився у найкритичніший момент. Блакитне світло його меча прорізало темряву. Лю атакував із точністю та швидкістю, що здивували навіть мисливців. Їхній лідер спробував організувати відступ, але було запізно. За кілька хвилин поле бою спорожніло. Мисливці або втекли, або лежали знерухомлені.

— Ти вчасно, — сказала Лейра, витираючи піт із чола. Лю сховав меч і підійшов ближче.

— Схоже, я прийшов у потрібний момент. Ви обидва цілі?

— Так, дякую, — кивнула Лейра.

— Але ці люди — лише вершина айсберга. Нам потрібно дістатися до шахти, перш ніж вони організуються.

— Тоді не зволікаємо, — відповів Лю, поглянувши на Кайрона.

— Ти молодець, падаване. Але попереду ще багато роботи. Кайрон випрямився, прийнявши похвалу. Утрьох вони рушили вперед, залишаючи поле бою позаду, знаючи, що справжнє протистояння ще попереду. Напруга між Лейрою та Лю, її братом, була ледве помітною, але викликала легку усмішку у Кайрона. Він бачив їхній зв’язок — глибокий, але часом напружений. Вона була з тих, хто приховує свої почуття, але він відчував турботу, що пронизувала кожен її рух.

— Кайроне, — звернулася Лейра перед тим, як піти до палатки, — пам’ятай: спокій і фокусування ведуть джедая вперед. Ти добре тримався сьогодні, але не зупиняйся на досягнутому. Відпочинь, але подумай про помилки. Падаван лише кивнув, уважно слухаючи слова наставниці. Він знав: це не просто похвала, а можливість стати кращим. Лейра зайшла в намет, де Лю вже чекав її з виразом, який вона знала надто добре — напівтурботливий, напівдокірливий.

— Я знаю, що ти зараз скажеш, — почала вона, не чекаючи, поки він відкриє рота.

— Що я не повинна була ризикувати, що потрібно було триматися подалі від бою. Але я не могла просто стояти осторонь, Лю.

— Я б нічого такого не казав, — спокійно відповів він, сідаючи навпроти неї.

— Але це не змінює факту, що ти знову ігноруєш свої обмеження. Лейро, зараз ти відповідаєш не лише за себе. Малюк, якого ти носиш, — це теж відповідальність. Лейра зітхнула, обережно торкаючись свого живота.

— Я знаю, Лю. Але ти ж розумієш, що я не можу просто сидіти в архівах і чекати. Ми джедаї. Якщо ми не діятимемо, хто це зробить? Лю схилив голову, уважно розглядаючи її.

— Я це розумію, але кожен джедай має знати свої межі. Не забувай: ти не лише джедай, ти ще й майбутня мати. І я не дозволю тобі ставити себе під загрозу, коли є інші способи допомагати. Лейра на мить замовкла. Її руки стиснули руків’я меча, наче вона шукала в ньому відповіді

. — Я не відмовлюся від своєї ролі, — тихо промовила вона. — Але я обіцяю бути обережнішою. Для малюка... і для тебе. Лю трохи пом’якшав, його обличчя втратило напруженість. — Тоді це домовленість, — сказав він, посміхаючись

. — Але я все одно слідкуватиму за тобою. Вони обмінялися короткими усмішками, але в атмосфері залишалося щось невимовне. Їхня турбота один про одного була очевидною, але кожен розумів, що попереду ще багато викликів. Тим часом Кайрон, який залишився на сторожі біля наметів, задумливо дивився на зоряне небо. Його супутник, інший падаван, підійшов ближче.

— Ну як? Думки про те, що твій майстер вагітна, тебе не відволікають? — запитав він напівжартома, але з натяком на серйозність. Кайрон подивився на нього і трохи похитав головою. — Це багато що пояснює, — сказав він

. — Але, якщо чесно, мене це тільки більше мотивує. Вона ризикує заради нас, і я не можу дозволити собі підвести її.

— Гадаєш, вона справді в безпеці в такому стані? — запитав його товариш. Кайрон зітхнув. — Безпека — це відносне поняття. Але я бачу, що вона сильна. І якщо вона вірить у свої сили, я теж буду вірити в неї. Та водночас… тепер я буду ще пильніше за нею слідкувати. Її життя зараз важливіше за будь-яку місію. Його друг кивнув, але додав: