Ревнощі і довіра

 Можливо, це було помилкою-допустити  Сітха так близько до себе, та Лейра не відчувала жалю. Венар, як і обіцяв, не вагався підійти ближче, і це не було коханням-швидше, це нагадувало складний танець двох душ, що знайшли одне одного в найтемніших закутках Всесвіту.

Лейра знала, що Венар, будучи представником темного боку Сили, міг бути вкрай небезпечним, проте його присутність викликала в ній почуття сили та впевненості, яких вона доти не знала. Венар, зі свого боку, бачив в Лейрі не просто джедайку, а людину, здатну перевернути його світобачення. Вона жодним чином не намагалася перетягнути його на світліший бік, і за це він особливо її цінував. Їхні стосунки були побудовані на взаємоповазі та розумінні того, що обидва мають свої темні та світлі сторони.

Венар допомагав Лейрі у її місіях таємничо та майстерно, настільки непомітно, що його присутність залишалася невловимою. Вони усвідомлювали, що їхня співпраця могла бути осуджена як Орденом джедаїв, так і ситхами, але це не зупиняло їх. Спільні місії робили їх сильнішими та ефективнішими. 

Після того, як Венар якимось чином довідався, що Рада дозволила шлюби для рідкісних і вимираючих рас, він намагався відгородити Лейру від інших чоловіків усіх рас. Коли він зауважував, як вона по-жіночому чарівно фліртує задля здобуття необхідної інформації, його темна фігура з’являлася за її спиною, і вже наступної миті Лейру притискали до стіни. Так сталося й цього разу: вона лише намагалася отримати потрібні відомості, користуючись своїми жіночими чарами. 

Лейра не змогла пройти повз  провулок, як щось невидиме затягнуло її туди. Вона вже збиралася активувати свій меч, коли раптово відчула знайоме й міцне стискування рук. Повернувши голову, Лейра зіштовхнулася з палаючим поглядом Венара. Його очі виблискували некерованою пристрастю, наче він був готовий поглинути її всю до останньої краплі. Її дихання почало частішати, його руки обережно сповзали вниз по її спині, силуючи її притиснутися ближче.

— І що це було? — прорікав він, натякаючи на сцену, свідком якої він став всього п'ять хвилин тому в барі. Її серце забилося швидше, але не від страху, а від адреналіну і тієї магнетичної сили, що притягувала її до Венара. Вона знала, що не варто провокувати його, але водночас не могла стримати відповідь.

— Це називається дипломатія, Венаре, — відповіла Лейра, намагаючись зберегти спокій. — Іноді треба використовувати різні методи, щоб здобути необхідну інформацію. Венар нахилився ще ближче, його погляд став пронизливішим і важчими.

— Дипломатія, кажеш? — його голос знизився і став хрипким. — Ти ж знаєш, що я не дозволю нікому навіть наблизитися до тебе, не кажучи вже про щось більше. Лейра, піднявши свою руку, обережно доторкнулася його обличчя, намагаючись заспокоїти.

— Я усвідомлюю це, — прошепотіла вона лагідно. — Проте, ти мусиш довіряти мені, так само як я довіряю тобі. Ми становимо неподільну єдність, Венаре. Наша співпраця є ключовою, навіть якщо наші методи суттєво відрізняються.

Венар на мить заглибився в роздуми, проте його руки все ще міцно тримали її. Він розумів, що вона говорить правду, однак ревнощі були невіддільна  частина частиною його натури, і він не міг так просто їх подолати.

— Гаразд, — нарешті видихнув він. — Але наступного разу, коли ти маєш намір використовувати свою "дипломатію", попередь мене заздалегідь. Я не хочу, щоб ти наражалася на ризик.

Лейра посміхнулася і злегка схилила голову на знак згоди. Вона усвідомлювала, що це був максимальний компроміс, на який він міг піти. Їхній зв'язок був складним, заплутаним, але саме в цьому полягала його сила. Вони доповнювали одне одного, подібно до їнь і ян, і кожен із них знаходив у цьому своє призначення.

— Добре, — погодилася вона. — Я буду обачнішою. Але ти також повинен пам'ятати, що зрідка мені потрібен простір для маневру. Ми живемо в небезпечні часи, і кожен із нас має свої унікальні сильні сторони, які ми повинні використовувати.

Пару днів потому 

Проникнути в Храм джедаїв було нелегко, а знайти потрібну кімнату — ще складніше. Але Венар знайшов спосіб використати свою хитрість і знання про структуру Храму. Він рухався тінями, уникаючи охоронців і пасток, які могли б виявити його присутність.

Темні коридори Храму джедаїв були пронизані відчуттям спокою та сили. Венар відчував, як кожен крок наближає його до мети. Венар зупинився на мить, відчуваючи присутність інших джедаїв неподалік. Він знав, що будь-який неправильний рух може призвести до катастрофи, але його рішучість була непохитною. Він продовжив шлях, слідуючи своїм інстинктам. Його ціль була кімната Лейри. Лейра саме одягла сорочку для сну, коли двері її кімнати відчинилися і в них проник Венар.

— Тільки сітх може бути настільки нахабним, щоб залізти до джедайки в кімнату, — промовила вона, закінчуючи одягатися. Венар усміхнувся, його очі блищали від неприхованого задоволення. Він наблизився до Лейри, його рухи були плавними та впевненими.

— Я б сказав, що це не нахабство, а впевненість, — відповів він, його голос був тихим, але наповненим внутрішньою силою. — І, здається, ти не проти моєї присутності. Лейра підійшла до Венара, її очі зустрілися з його поглядом, і вона відчула, як все навколо зупинилося. Її серце забилося швидше, але не від страху, а від хвилювання.

— Що ж, Венаре, — сказала вона, намагаючись приховати посмішку. — Ти завжди вмієш знайти спосіб з'явитися у найнеочікуваніший момент. Але це було ризиковано  сьогодні на варті  Лю, а мій брат…Лейра не могла закінчити свою думку, як Венар, заворожений її присутністю, зробив ще один крок вперед, скорочуючи відстань між ними. Його очі запалали ще більше, наче він читав кожен її порух, кожне слово, яке вона не встигла вимовити. Вона відчула, як його рука обережно, але впевнено ковзнула по її шиї.

— Твій брат, кажеш? — прошепотів Венар, його голос звучав як шовкове покривало, що огортає ніч. — Яким чином він може становити загрозу для нас? Лейра зітхнула, відчуваючи, як її тіло тремтить від його дотиків, але вона змогла зібратися з думками.