Додому я повернулась трохи стомлена, проте в цілому задоволена. Душ, легка вечеря й чашечка запашного чаю, зняли напругу й втому. Адже мені не звично брати скільки відповідальності та організації на себе, але гадаю звикну. Христина в цей час була вже розслаблена, коли до неї заглянула, лежала на ліжку, дивилась якусь комедію на ноутбуці.
- Ну як ти?
- О , ти вже вдома? Дякую нормально, Не надто тебе бос виснажив .
- Ну незвично, але в цілому добре.
- От і чудово. Давай це відзначимо походом в клуб?
- Може не треба.
- Чому ? У нас є привід. Нова робота, та й поки не затягли сірі будні, відзначимо.
- Моя ти невгамовна подруго, ти впевнена що це хороша ідея.
- Звісно. Ми не будемо далеко, сходимо в наш улюблений Велюр, він і затишний і поряд, ми ж там були не раз.
- Ну гаразд. - Кажу стомлено, адже знаю що якщо вона щось задумає обов'язково йтиме до мети.