Розділ 18

Все ніби як завжди, спочатку розслаблення та коли свідомість майже відмикається, як клубок ніби бовтається в нову реальність від чого аж збилось дихання. Зір раптово став ясним. Що це таке? Роздивляюсь навкруги, скрізь буяє зелень, цвірінькають птахи, стрекотять цикади та літають метелики. Просто неймовірна та фантастична картина, квіти наскільки яскраві, що не витримую та тягнусь кінчиками пальців до яскраво жовтої квіточки поблизу та вже готуюсь відчути м'які пелюстки квітів. І майже випадаю в прострацію коли пальці проходять крізь них. Пробую ще кілька разів, але все повторюється. Що ми маємо загалом, сон, який здається не сон і я, що не можу впливати на матерію не можу. Треба огледітись навколо, що ж тут могло мене притягнути. Поблукавши трохи, виходжу до розкішного будинку, біля якого снує купа народу. Святкова атмосфера та дівчина, яка сидить в альтанці осторонь. Її хвилювання я відчуваю майже шкірою. Підходжу ближче, чую як дівчина, молиться. 
- Дай Боже мені знак чи вірно я чиню? Можливо не варто? 
Розумію що вона боїться, підходжу ближче, ставлю руки над головою й читаю молитву для заспокоєння душі та прояснення думок та головне зменшення необґрунтованих страхів. Вона ще хвилин з 10 повторювала свої скоромовки, зрештою заспокоїлась та навіть посміхнулась. От і добре, дівчина заспокоїлась, мені ніби стало легше. Після цього мене ніби викинуло звідти. 
Прокинулась зранку повна різноманітних відчуттів, та відчуття ніби я вночі майже не спала. Не зрозуміло поки чому я була не лише в міжчассі, а й десь іще. Де саме визначити не можу, але знаю напевне, що це був не сон.
 Ну нічого, буду розбиратись із всім у міру надходження проблем, тому начепила привітну усмішку, заварила міцну каву та понесла її Христинці. 
- Соня прокидайся, вставай, бери пий каву, час брати себе в руки, та доводити всяким покидьками що вони не варті, щоб ми за них побивалися! 
Протягую чашку кави з 10 краплями протипохмільної настоянки, рецепт матінки, дякую їй за цей рецепт. Вона в молодості виявляється ще тією відірви головою  була, а відколи відкрилась таємниця про нашу суть, ми багато часу провели разом і здається тепер немає таємниць. О, а скільки разів мені допомагали її зілля. Вона ж у мене фіто відьма й трави та зілля це її царина, тобто те що їй дається найкраще, хоча й решта в неї теж добре виходить. Подружка щось мугикаючи вирощується у сидяче положення, протягує руку до кави й повільно п'є. Не сперечається, знає що нічого краще її не приведе до тями як моя кава зранку, добре що вона не знає що справа насправді не у самій каві, але то таке. Вже через 5 хвилин її погляд прояснюється тож я йду на кухню сказавши на останок.