Розділ 14

Всередині робота кипить, 6 дівчат активно прибирають запилюжені поверхні, кілька чоловіків переставлять диванчики за вказівкою чоловіка, який стоїть до мене спиною. На мить замилувалась, високий, плечистий, чорне волосся до плечей, він у літній сорочці з коротким рукавом, що легко дозволяє розглянути його засмаглі, накачані руки, а приталений крій виказує завужену талію на фоні плечей. Сідниці просто горіх обтягнуті чорними джинсами. Здається я навіть замилувалась еталоном краси чоловічої спини та отримала естетичне задоволення, прийшовши в себе через кілька хвилин підійшла до нього, та заговорила.
- Перепрошую, на дверях висить оголошення про швидке відкриття та набір персоналу, ви Алекс?
Чоловік розвертається до мене передом та окидає чіпким поглядом. Я також оглядаю його, виразні чорні очі, та брови, прямий ніс, гострі вилиці та губи з трохи більшою нижньою губою, стиснуті зараз, м'язисте тіло цілком привабливий чоловік, проте погляд ніби пронизує. Таке враження що минуло кілька хвилин, хоча насправді не більше 10 секунд.
- Так, я Алекс новий власник закладу. Зараз якраз наводжу скрізь лад, і мені конче необхідні помічники. Нова концепція закладу готова, якраз допоможеш усе проконтролювати заодно буде перевірка твоїх організаторських здібностей на посаду адміністратора! Що скажеш?
- Гаразд - кажу розгублено, навіть уявити такий поворот не могла - що потрібно робити? З чого починаємо?
- Детально все пояснювати немає часу, але є ось дизайн проєкт, тримай, от і побачимо чи зможеш розібратись. Давай оглянь його та через 5 хвилин берись керувати процесом тут. А я піду на кухню там саме відбувається встановлення відповідного обладнання, сама розумієш потрібен контроль.
Алекс вручив невеликий альбом із дизайн проєктом залу, все неймовірно гарно. Уважно все оглянула, зробила в голові помітки на ключових моментах і взялась керувати процесом, чоловік до цього часу вже зник за дверима кухні. Команда виявилась тямуща, ми швидко знайшли спільну мову. Розставили всі меблі згідно з планом. Дівчата вже закінчили з прибиранням. Повісили затишні штори, ніжного кольору молочного шоколаду з відливом під променями сонця. Встановили стійку, тобто моє робоче місце, якщо все вірно зрозуміла. Мені сподобалось, все стримано, у теплих тонах, є зручний стілець, - бо варто було тільки уявити, що доведеться цілий день стояти, стає лячно. А тут все добре. Все звісно добре, та потрібно все проконтролювати, звіряю те що маємо, з планом, залишились останні штрихи. Поглинена процесом, не помітила, що Алекс вже стоїть спершись плечем на кут біля дверей, з кухні уважно спостерігає за мною.

Як гадаєте Алекс випадково зустрівся Олі чи ні ? Чекаю коментарів, це чудовий стимул музі писати швидше.