Розділ 3

   Повисла тиша набула якихось страхітливих нот. Оля, стала переводити погляд з тата на маму і навпаки. 

       - Мам, тат ? Що таке ? Що з цим сном не так ???

       - Доню давай я для початку розповім тобі одну історію.

   В ті часи коли наш край ще був Київською Руссю і навіть раніше, на цих землях жив народ який називався арії або арини, той самий арійський народ, до якого себе зараз хотіли б прирахувати кожен другий. Народ що був мирним і мудрим. І були в них ті хто був істинними зосередженням мудрості, знань і таємної сили дарованої богами, їх називали волхвами. Ніхто точно не знав скільки сили в них було і скільки вони жили, люди знали лише що дуже довго. Вони були осередком мудрості та знань, до них приходили за допомогою чи порадою. 

     - Це як друїди в скандинавській міфології,- запитала Оля

      - Насправді, друїди,- це частина волхвів, які пішли на допомогу і молитви скандинавським жерцям, і їм там вдалось досить добре прижитися.

Наші ж волхви залишилися на своїх землях, бо саме тут є наші місця сили, які насичують енергією. Саме завдяки їм нам вдалось минути рабства у своїй історії, бо воно є протиприродним людській душі й породжує багато негативної енергії, що притягує біди для всього народу. 

   Але навіть їх сил не вистачило, щоб захистити народ від навали дикунів ординців. І вони зіткнулися з тим що загарбники методично винищували чоловіків, тому волхви були змушені відсторонитися до важкодоступних місць у лісах, але сила вимагала їх допомагати людям. Вони довго думали як так зробити та в якийсь момент богиня Лада сказала що вони мусять передати частину сили тим хто завжди залишається на наших землях і передає іскру з покоління в покоління. Передати частину сили жінкам, бо вони завжди, при будь-яких завойовниках будуть залишатись і вже кожна з жінок володіє чистою творення, саме вона дає сили жінці виносити й народити здорове дитя. І чим більше цієї сили творення в жінці, тим легше зачати, виносити народити та вигодувати здорове маля. Ще вона сказала що наділить цих жінок особливою силою оберігання та силою слова, що допоможе відстояти своє. 

   Саме після цього було створено союз сил волхвів та жінок, які були наділені силою. 

Щоб зберегти знання волхви були змушені піти у міжчасся, там для них не йде час, а тут залишились жінки які відали таємні шляхи до них. Тобто ті які відають та зберігають забуті знання та шляхи до світоча волхвів.  

   - Звісно історія дуже цікава, але яким чином вона стосується саме мого сну ???

   - Як не прикро, але самим прямим. Дослухай і зрозумієш.

 Тож спочатку люди сприйняли це нормально, завжди потрібна допомога, та й прийняти її від жінки багатьом було легше. З часом звернення скорочувалось від "та що відає знання волхвів "до "та кому відомі таємні знання" і врешті решт до "відьма" - тобто та що знає, а що і від кого знає вже й не пам'ятають. А зараз і в це не вірять. Але це не означає, що вони зникли. Завжди у всі часи ці жінки були на таємній варті наших знань і земель, вдень привітні та звичайні та лише на самоті, або у своєму колі повністю розкриті. І чим більше ворогів та горя нависало над нашою ненькою, тим більше жінок, отримувало, доступ до цих знань, вони завжди були і є на варті.  Саме вони виховували потрібних воїнів, вони створювали "козаків-характерників". Але часто і самі брали безпосередню участь у всьому, обов'язково піддобривши мару. 

  І під час світових війн, було їх багато, між іншим, насправді ніхто не знає скільки із наших войовниць були відаючими. Але за спокійніших часів їх з'являється менше, але все ж з'являється. В крові кожної з них тече сила рідної землі й коли настає час і жінка готова отримати знання, їй починає з'являтися "запрошення". Раніше у вигляді мари або "видіння" як модно зараз казати, але з часом, чим швидше і напруженіше стає темп життя, вони почали приходити тоді коли стаємо більш сприйнятливими та можемо його побачити...

Повисла тиша, в якій Оля намагалась зрозуміти що до чого, батьки мовчали та дивились на доню.