Розділ 2

 День минув звично. Ввечері Оля весело посиділа з подружкою Вікою за чашкою кави й веселим обговоренням всіх жіночих дрібничок, навіть вдалось забутись про сни. 

  Зранку прокинулась із якимось дивним передчуттям коли відчуваєш що дізнаєшся якийсь секрет і одночасно страшно. 

  Згадався і сон і дивна реакція мами ...

  Оля швидко зібралась на роботу взяла свою сумку кинула в неї змінну білизну, щоб одразу після роботи поїхати до батьків, вони живуть не іншому кінці міста. І побігла працювати.

  Все було як зазвичай, клієнти телефонували зі своїми питаннями, комусь вдавалось допомогти.  Комусь ні, звичайний день, але передчуття не зникало весь час. 

   Закінчився робочий день Оля побігла в супермаркет по дорозі на автобусну зупинку, щоб прихопити гостинці для мами й тата. Для мами її улюблену коробочку трюфелів, а для татка шматочок улюбленого сиру з пліснявою. Та ще цілий пакет всяких смаколиків. Таткові улюблену каву, мамі чай із м'ятою, горішки, ковбаску, рибку, шоколадку, халву. І на касі обслуговували на диво швидко, отож уже о 19:30 Оля радісно підходила до хвіртки батьківського будиночка. Все як завжди привітно, сині гвоздики ніби гомонять між собою, троянди величаво пишаються собою попід тини, як справжні вартові. Чорнобривці радують око біля альтанки в краю саду, пижма ніби контролер окреслює кожну клумбу, квіточка ніби й простенька, але скільки в ній самобутності. А ще барвінок, любисток, розмарин, кашки та багато іншого, назву чого навіть не пригадає Оля, але все доглянуте, цвіте і пахне ніби даруючи радість і щастя. 

  В піднесеному настрої із приємними спогадами дитинства Оля вийшла на ґанок рідної хати. Але не встигла постукати як двері відчинилися на порозі стояла усміхнена мама зі зморшками біля очей що розбігаються як промінчики сонця.

  - Привіт Олечко, вже приїхала, а я гадала ще встигну вирвати кілька листочків лимонника до чаю. 

  - Привіт, мамо. Так я вже вдома, де тато ? 

 - Тато в кабінеті, ми чекали тебе. Проходь, я зараз вирву лимонник і зайду зроблю чаю, посидимо погомонимо. 

  Оля зайшла в дім і пішла на кухню, гукнувши батька по дорозі. 

  - Тату я вдома, йдіть беріть гостинці.

 Оля почала викладати на стіл все що взяла порадувати батьків. Доки все виклала вже й мама підоспіла і зробила чаю. 

   - Олечко, сідай поїж нормально я твій улюблений борщик і тушковану капусточку зробила, сама, мабуть, рідко ріденьке вариш. 

     Оля закотила Очі. 

  - Мамо нормально я їм, але твій борщик все одно люблю, давай, бо обідала ще на роботі. 

   Сіли поїли, взялися за чай тим часом говорили про все. Врешті решт Оля запитала ;

 - Мамо, до речі, чому ти так наполохалась коли я розповіла про свій сон? 

  Раптово повисла напружена тиша і батьки посерйознішали миттєво. Оля навіть здивувалась такій зміні.