Розділ дванадцятий

   День  пройшов, як завжди. Нічого цікавого. Але, оскільки, сьогодні був вечір п'ятниці, то Адель вмовила мене піти в клуб. Збиралася ціла наша компанія і я подумала, що буде непогано трохи відпочити, розвіятися. Тому ми почали збиратися. Я вирішила одягнути чорний короткий топ і таку ж чорну спідницю, яка доходила мені до середини бедра. Зверху одягнула теплий плащ і взяла чоботи на каблуку. Також зробила легенький макіяж. З волоссям вирішила нічого не робити. Так і залишила його розпущеним. Мені сподобалося те, що я побачила в дзеркалі в кінцевому результаті. 

  Я спустилася на перший поверх і почала чекати там Адель. Через 10 хвилин вона спустилася. 

– Вау ! – мені просто мову відібрало коли я її побачила. Вона була в короткому ніжно- блакитному  платті на бретельках. Волосся вона вирішила закрутити в легенькі локони. А ще вона дуже гарно виділила макіяжем свої карі  очі. Їй дуже пасувало. – Це просто щось. Ти виглядаєш просто… – я замовкла, бо не змогла підібрати правильних слів. 

– Так, так. Я знаю, що виглядаю просто неперевершено, – вона широко посміхнулася мені і покрутилася переді мною. – Недарма ж я дві години мучилися з цим образом. Сьогодні я обов'язково когось собі знайду. 

  Тоді вона стала рівно і пройшлася по мені поглядом з голови до ніг. 

– Ти не відстала від мене. Та ми з тобою просто красуні. Сьогодні всі погляди будуть наші. Ти дуже гарна. Погляду не відірвати, – я посміхнулася на її слова. 

– Все, досить компліментів. Нас вже чекають. Пішли. 

  Ми вийшли на вулицю, таксі вже чекало нас. Через 15 хвилин ми були на місці. З друзями зустрілися вже всередині клубу.

  Всі ми вчилися на одній спеціальності, просто на практику ми всі пішли хто куди. Я з усіма привіталася. Так давно їх не бачила. Наша подруга, Кейт, рудоволоса, енергійна дівчина, запропонувала нам випити. Ми не відмовилися. В нас був зарезервований столик. Туди ми і направилися всією нашою великою компанією.

  Клуб був великий, двоповерховий, він переливався червоними, зеленими, синіми кольорами. На верху були тільки VIP-місця. Великий танцпол. З одного боку від мене сиділа Адель, а з іншого боку мій добрий друг Ітан. Ми здружилися з ним ще з першого курсу. Не раз він мені допомагав, як і я йому. Але я бачу в ньому тільки хорошого друга. Як і в мені він бачить тільки подругу. 

  Ми сиділи, сміялися, пили, згадували все що тільки можна. Давно я вже так не сміялася. В якийсь момент я підняла голову догори. Було темно і я могла бачити тільки  силует. Але на якомусь підсвідомому рівні я знала хто це. Той, хто мені пообіцяв, що ми скоро зустрінемося. Не знаю чи це випадковість, чи він знав, що я буду сьогодні тут, тому прийшов. Але факт залишається фактом. Він тут. Поряд зі мною. Знову. 

  Я відвела погляд від нього і тоді відчула, що хтось тягне мене за руку. Я перевела погляд на Адель, яка стояла наді мною. 

– Досить сидіти і думати. Мозок не взірветься ? Ходи танцювати, – весело  сказала вона і потягнула мене на танцпол. 

  В мене не було шансу відмовитися, але я і не хотіла. Вона має рацію. Мені треба відволіктися. Особливо зараз.

  Ми вийшли на середину і почали рухатися в такт. Адель поставила мені руки на талію, а я закинула свої руки їй за плечі. І з посмішками аж до вух ми почали танцювати. Музика відлунювала мені десь у грудях. Вона повність заволоділа мною.  Весь час я відчувала як мою спину пропалюють очі однієї людини. Мені не потрібно було навіть повертатися, щоб дізнатися хто це. Потім до нас приєдналися решту. Ми з подругою розкрутилися і мене схопили інші руки. Я підняла голову і зустрілася з поглядом Ітана. Ми посміхнулися один одному і почали танцювати. Його руки були на моїй талії. В моїй голові на мить промайнула думка, що як це танцювати з Алексом ? Щоб його руки були на моїй талії. Мене обіймали. Але я швидко викинула ці думки з голови.  Ітан розкрутив мене і знову притягнув до себе. Дуже близько. Я б сказала, що навіть трохи заблизько, але це ж просто танець. І коли Ітан відпустив мою руку, щоб я перекрутилися схопив мене вже не він. В ніс вдарив запах м'яти і дорогого алкоголю. Я вже знала хто це.

– Алекс, – прошепотіла я, але так, щоб він почув. 

– Ванессо,  – відповів він і притягнув мене ще ближче до себе.