Розділ одинадцятий

    – Що  з тобою ? Ти кричала, – стривожено запитала  вона. 

    Я сама до кінця не розуміла, що зі мною. В голові прокручувалися тільки одні слова : “Це всього лиш сон, сон. Це не насправді. Це був просто страшний сон”. Я простягнула руку до столика за водою. Вона там завжди стоїть на випадок, якщо я вночі захочу пити, і щоб потім мені  не прийшлось спускатися вниз за нею. Я жадно її випила. Тільки тоді звернула увагу на  перелякану Адель, яка сіла до мене на ліжко. Вона сама була в піжамі і з розпатланим волоссям. Схоже я збудила її своїм криком. 

– Сон страшний приснився. Вибач, не хотіла тебе будити,  – руки в мене ніяк не хотіли заспокоїтися, все тремтіли. Я відчувала, як волосся прилипло до щік. 

– Значить приснився якийсь дуже страшний сон, якщо ти кричала. Не знала, що тобі сняться кошмари. 

– Вони і не сняться. Це вперше. І він був таким реалістичним. Я все ніяк не могла прокинутися, – мій голос тремтів. 

– Розкажеш ? – запитала подруга.

    І я розказала. У всіх деталях. Я не вірю у якісь там віщі сни, але навіть мені стало моторошно. Після того, як я завершила розказувати, Адель була в шоці. Але вона швидко опанувала себе. Вона взагалі з тих людей, хто тримає обличчя до кінця. 

– Добре, що це всього лиш сон. Не бери до голови і не зациклюйся на цьому. На ранок ти вже все забудеш. Згодна ? – вона зазирнула мені в очі. 

  Я слабо їй посміхнулася і відповіла : 

– Так, це просто сон, дурниця. Не переживай. 

  Вона встала, обійнала мене і пішла до себе. Я подивилися на годинник : 4:32. Звичайно, можна було б ще поспати, але знаючи себе, я не засну. Тому вирішила зробити собі какао і вийти на балкон. Я вдягнула теплі штани. Загорнулася в теплий коцик і сіла з гарячим горнятком на невеличкий диванчик. 

  Сніг не падав, вуличні ліхтарі освітлювали вулицю. Все-таки зима красива пора року. Не найулюбленіша, зате дуже затишна. На чужих подвір'ях було видно сніговиків, які зліпили діти. Я згадала, як ми самі в дитинстві з друзями ліпили їх. Тоді все було таке просте, безтурботне. Не було проблем, болю, відчаю. Інколи я так хочу повернутися в той час. Але я прекрасно розумію, що час не зупиняється і не повертається назад тільки по чиємусь проханню. 

  В моїй пам'яті знову винирнули очі кольору  грозового неба. Крім того, що він не дає мені спокою вдень, так ще тепер і не дає спокою вночі. Цілий день він в моїх думках, а тепер і в снах.  Де мені від нього сховатися? Похоже, що ніде. 

  Цей сон справді мене налякав. Я не пам'ятаю, щоб хоть колись моє тіло так паралізовувало від страху. Я не знаю що мене більше налякало : те що в моєму сні був Алекс і це він мене врятував чи те що там був Дерек і він хотів мене втопити ? Я справді про нього не забула. Я просто стараюся навчитися жити без нього.

  Я не хочу все життя провести в сльозах, страждаючи за ним. Це ж не означає, що я зразу знайду собі іншого.

  Кому я маю розказати, що кожного ранку як я встаю перші мої думки це “ де Дерек ? ” і “коли ми зустрінемося ?”. І тільки потім до мене приходить усвідомлення, що його немає. Кому я маю розказати, що в кожному зустрічному я шукаю схожого на Дерека і ніколи не знаходжу ? Кому я все це маю розказати ? Так, в мене є близькі, друзі, з якими я можу поговорити, але мені самій важко про це згадувати, а іншим розказати  це - взагалі якась каторга. В мене є Адель, яка завжди готова мене вислухати, допомогти і підтримати, як і я її. Але навіть їй я не можу розказати все. Слова застрягають в горлі і просто не йдуть.  Мені просто зараз потрібно побути на самоті, щоб зжитися з цією думкою. Щоб ніхто не питав мене по сто раз “ Як ти ?”. Щоб ніхто не дивився на мене з жалістю. Ненавиджу жалість. А коли я з Адель, то забуваю про все. Вона не жаліє мене, не питає як. Не тому що вона не переживає, а тому що занадто добре мене знає. Відчуває, що мені потрібно. І дає це. За це я їй дуже вдячна. 

  Але вона не єдина людина з якою я забуваю про свій біль. Ще є Алекс. Коли він поруч, я забуваю про все. Проте, якщо таке відчуття мене не лякає поруч з Адель, то поруч з ним мене це дуже лякає. Я не маю таке відчувати. Але не можу це контролювати. Алекс не цікавить мене, як хлопець. Так, він дуже красивий, але він не приваблює мене в цьому сенсі. Він цікавий мені тільки як людина. І все.

   За роздумами час пролетів дуже швидко і вже почало світати. Прийшов новий день. З новими турботами і справами. Час збиратися на роботу.