Розділ десятий

    Я  зачинила за собою двері до палати і ніби фізично я його вже не бачу, але перед моїми очима все одно стоїть його образ. Він далі говорить зі мною. Гіпнотизує мене своїми очима. Не відпускає мене навіть у моїй свідомості.  Що в ньому є такого особливого, що я ніяк не можу забути про нього ? Як він це робить ? 

   Нарешті робочий день підійшов до кінця. Я втомилася за сьогодні. І фізично, і емоційно.  Через півгодини після того, як я вийшла з палати  з вікна я бачила як всі пʼятеро хлопців вийшли з лікарні і сіли в дорогу машину. Я не розбираюся в марках, тому не знаю, що це була за машина, але було видно, що вона не з дешевих. Перед тим як сісти в машину Алекс подивився якраз в то вікно з якого я дивилися і подивився мені прямо в очі. Довго дивився, не рухаючись. А наостанок підморгнув мені, посміхнувся такою посмішкою від якої в мене пішла їть по шкірі і сів в машину. 

  Справжню насолоду я відчула, коли вже була вдома і лежала в гарячій ванні з піною. Це божественне відчуття. Після важкого дня це саме те, що мені потрібно. Ніби гаряча вода змиває з мене не тільки бруд, а й нав'язливі думки, всі неприємні спогади за день. Моє тіло розслабляється під дією води. Так добре. В такі моменти я не думаю про проблеми, про справи, які мені потрібно зробити. Взагалі ні про що не думаю. Це  час, щоб відпочив мій мозок і моє тіло. 

  Пролежавши в ванній десь півтори години, я вийшла і спустилася на кухню. Якраз Адель приготувала нам вечерю і в приємній атмосфері ми повечеряли. Поговорили про все, що з нами сталося за день. Подруга розповіла про свого нового залицяльника з яким познайомилася на вихідних. Я розповіла їй про події, що сталися сьогодні в палаті Алекса. Ми ще трохи поговорили і пішли спати по своїх кімнатах. 

  Моя спальна була невеличка, але дуже затишна. Двоспальне ліжко, збоку невеличка тумбочка. Біля стіни стояв стіл за яким я працюю, біля нього була шафа з дзеркалом в повний зріст, а з іншого боку від ліжка було вікно в підлогу і можна було вийти на балкон. Це улюблена частина моєї кімнати. Я обожнюю з самого ранку сидіти там з горнятком гарячого какао  і спостерігати за сходом сонця. Або пізно ввечері дивитися на зорі. 

  Але оскільки я була  дуже втомлена за день, то одразу лягла спати. Як тільки моя голова торкнулася подушки, я одразу заснула. 

  "Я стою посеред озера одягнена в довгу білу сорочку. Моє чорне волосся  розвіюється від легенького вітру.  Вода доходить мені до живота і трошки  колихається. І що дивно - вода тепла і приємна, а не холодна. Хоча зараз зима. Дивно. І взагалі, чому я стою посеред озера? Я оглянулася по сторонам.  Навколо був лише ліс. Де я ? Я не впізнаю цього місця. Раптом  до мене доноситься чийсь голос. Спочатку ледь-ледь, але з кожною секундою я чую його все голосніше. І тут з лісу виходить хлопець. Лиця його не видно, але я знаю звідкись цю людину. Я знаю, що він не нанисе мені шкоди. Він підходить ще ближче до озера і тут я впізнаю в ньому Алекса. Що він тут робить ? Хлопець простягає мені руку і  я роблю крок вперед, щоб підійти до нього ближче. Але не встигаю зробити другий крок, як щось або хтось тягне мене за руку назад. Я обертаюся  і бачу того кого взагалі ніколи не очікувала більше побачити. Дерек. Не може бути ! А він тут що робить ? 

– Дерек ? Звідки ти ? – мій голос тремтів.

– Куди ти йдеш ? Ти ж обіцяла, що ми завжди будемо разом,  – він ще сильніше стиснув мою руку. Я не на жарт злякалася. 

– Що з тобою ? Ти якийсь інший, – найбільше змінилися його очі. В них вже не було того тепла, яке можна було побачити колись. Тепер вони стали ворожими, чужими. Це не очі мого Дерека. Це вже не він. 

– Ти обіцяла, що ніколи мене не покинеш, а тепер сама цю обіцянку і порушуєш. Як тільки мене не стало, ти зразу знайшла собі іншого. Так не робиться.  Обіцянок потрібно дотримуватися навіть після смерті. Ти б мала про це знати. 

  З кожним його словом мій пуль все пришвидшувався, а дихання збилося. 

– Я нікого собі не знайшла. Після тебе я не можу нізким бути. Я не можу тебе ніяк забути,  – я сказала це тихим і спокійним голосом. Хотіла його переконати. Бо це правда. Я навіть і не думала знову заводити стосунки. Я не готова і не знаю чи буду взагалі колись готова. 

– Ти брешеш мені. Я все бачу і все знаю.

  Раптом після його слів рівень води різко піднявся і Дерек сильніше стиснув мою руку. І просто потягнув на дно. Я не вмію плавати. А навіть якби вміла, то все одно не змогла б виплисти, бо хлопець занадто сильно мене тримав. Я відкрила рот, хотіла закричати, покликати на допомогу, але мій рот, ніс, вуха наповнилися водою.  Я не могла зробити ні вдих, ні видих. І тут крізь ту товщу води я почула, що хтось кличе мене на ім'я. 

– Ванессо, Ванессо ! – голос Алекса був стурбований і в ньому відчувався страх. 

  Я хотіла простягнути до нього руки, щоб вхопитися за нього, але не змогла. Мене накрила паніка. Я думала, що це кінець. І саме в той момент, коли все перед очима почало пливсти, мене витягнули з води сильні руки. І тільки тоді я відчула себе в безпеці.

   Я прокинулася з криком. Все моє тіло, подушка, ковдра було просякнуте потом. Я ніяк не могла віддихатися. Двері в кімнату раптом розчахнулися і в кімнату влетіла сонна, але перелякана Адель.