Розділ другий

  Слова  незнайомця ніяк не йшли мені з голови. Я весь час їх прокручувала : “Кожне випробування яке випадає на нашому шляху вчить нас чомусь. Робить нас сильнішими. Готує нас до чогось більшого. ” Він був грубим , але зміг мене привести до тями. За це я йому вдячна. Якби не він я б зробила найбільшу помилку в своєму житті. Тепер я це розумію. 

  Поки я йшла додому , я встигла прийти трохи до тями. Що робили б мої рідні якби мне не стало ? Що робила б моя мама , яка більше за життя мене любить ? Що робила б моя сестричка , яка просить мене , щоб я їй кожного вечора читала казку на ніч ?  Що робила взагалі вся моя сім'я ?   Про них я не думала в той момент. Я взагалі не думала ні про кого.  Я застрягла в тому моменті , коли дізналася , що мій хлопець помер. Я таке враження, як  застрягла в одному дні.  А після зустрічі з тим грубим хлопцем я ніби вийшла з того кокону в який сама себе замотала, щоб захистити себе від болю. Це не означає , що я забула про все , що змогла рухатися далі. Що мені більше не боляче , що я можу нормально жити. Ні , просто зараз мені стало трошки легше дихати і тепер я бачу , що життя занадто дороге , щоб так його завершити. Навіть заради людини , яку ти кохаєш. Завжди найлегше здатися , сказати , що ти не можеш , не витримуєш. 

   Я ніколи не вважала себе слабкою. Думала, що ніщо мене не зможе зламати. Але дуже легко говорити , коли у житті все добре. Зовсім інша справа , коли біда стукає в твої двері. Що робити тоді ? Як впоратися з нею ? Ніде немає інструкції , як пережити смерть коханої людини. 

   З одного боку мені було неприємно чути зневагу у голосі того хлопця , але з іншого боку завдяки їй  я прийшла до тями . Інколи потрібно добряче встряхнути людину ,  щоб вона прийшла в себе . Деколи це навіть необхідно. 

 Коли я прийшла додому вже було пізно. Я була дуже втомлена, тому одразу пішла до себе. Сподівалася, що на ранок стане краще. На жаль , не стало.

   Я як і всі попередні тижні відчувала спустошення , біль , порожнечу в грудях. Тільки після зустрічі з тим хлопцем до мене почало потроху приходити усвідомлення того, що сталося. Коли людина живе у своєму вакуумі , то їй легше. Вона не відчуває сповна всі емоції , які мала б відчувати. Вона не докінця сприймає інформацію яку їй говорять. Тим самим людина себе убезпечує від всього, що могло б принести їй біль. Я зробила так само. Тільки не врахувала одного. Я не очікувала, що, коли я вийду зі свого вакуума , то всі ці емоції, які я не відчувала до того посипляться на мене одразу. Це боляче. Це приголомшує.Таке враження ніби я повернулася в той ненависний для мене день. Проживаю все це знову. Але десь глибоко в мені ще жевріє надія на те , що пізніше стане легше. Що я зможу рухатися далі. 

  В один з тих днів , коли я старатися ужитися з думкою , що Його більше немає , я запитала в мами , коли мені вже нарешті стане легше ? 

 – Ще не скоро, доню. Пройде багато часу перш ніж ти знову  зможеш дихати на повні груди. Знову зможеш сміятися  до болю в животі. Знову відчуєш смак життя. Втрачати близьких людей завжди боляче. Від цього немає лікарства. Ні одна людина на планеті ніколи не зможе замінити тобі його. Ти ніколи не знайдеш схожого на нього. Ти ніколи більше з ним не підеш гуляти , ніколи не візьмеш його за руку, не обіймеш, не відчуєш його запах. Ніколи більше його не поцілуєш. – сказала вона. 

 З кожним її словом мені ставало все болючіше.  Спочатку мене охопив гнів. Навіщо вона так ? Мені ж і так боляче . Навіщо вона давить на рану , яка ще не зажила ? По щоках знову покотилися сльози. Я вже забула коли був той день , коли я взагалі не плакала. І як тільки я хотіла зупинити її , вона продовжила. 

  – Знаю , цими словами я роблю тобі боляче. Але чим швидше ти приймеш правду, тим швидше  тобі стане легше. Тільки тоді ти зможеш повернутися до нормального життя. Все , що в тебе залишилося це спогади про нього. Він завжди буде жити в твоєму серці , в твоїх спогадах. Це все , що в тебе є. А  зараз просто дай собі час. –  вона встала, погладила мене по волоссю, поцілувала в чоло і вийшла з кімнати. 

  А я так і залишилася сидіти, осмислюючи її слова.