Глава 4

Ранок був дощовим і прохолодним.  Нік додому повернувся близько четвертої ранку і відразу пішов до себе.  Я чуйно спала і часто переверталася з біка на бік - ніяк не могла вмоститися зручніше.  Мені потрібно було знайти свої ключі, щоб повернутися в квартиру і присвятити вільний час власнлму проекту.  Я створюю будинок мрії, в якому хотіла б колись жити. Сумніваюсь, що це можливо, але займатися проектуванням, роблячи все на свій розсуд, я отримую задоволення.  Моїм другим улюбленим заняттям є-читання книг.
Коли я виходжу в кухню щоб зробити каву, мама вже готує сніданок.  Вона дивується моїй появі.
 - Привіт, люба!  Не знала, що ти сьогодні переночуєш в нашому будинку.  Як погуляли?  - мама обсмажує омлет на пательні, одночасно помішуючи щось у каструлі.  - Ти з нами поснідаєш, сподіваюся ?!  - вона відвертається від плити і приймається нарізати помідор.
 - Так, звичайно залишуся.  Я вчора забула свою сумочку тому не змогла потрапити в квартиру.  Не знаю чи то мені чекати поки Нік прокинеться і запитати у нього, чи то набрати дівчат.  Може вони її забрали?  - кажу я, наливаючи каву.  - Тобі зробити?  - киваю на кавову машинку.
 - О ні!  Дякую.  Ти ж знаєш я не дуже люблю каву.  Думаю, Нік прокинеться не скоро.  Я виходила випити води, коли він повернувся, було близько четвертої ранку, до того ж, він був п'яний.  - вимовляє мама.
 - П'яний?  - дивуюся я.  - Це щось нове.  Він зазвичай не напивається.
 - Так його вів під руки товариш - Джейсон, здається.  Такий милий хлопець!
 - Що ж.  Милий ... - бубоню собі під ніс я.  Цікаво чому він так возився вчора відразу зі мною, потім з Ніком.  Вони звичайно друзі, але ж він не зобов'язаний нас розвозити по домівках.  І як Джейс з'явився тут в таку рань?  Він повернувся на вечірку?
Я тут же подумки себе лаю.  Яка мені взагалі до цього справа?  Сподіваюся я більше ніколи не зіткнемося з ним.
Мама виймає омлет і кладе на тарілку.
 - Тримай!  - ставить вона їжу переді мною.  - Ох, до речі!  - вигукує мама.  - Той хлопець просив тобі віддати телефон.  Ти говорила за сумочку, але ніякої сумочки немає.  - мама входить у вітальню і повертається з моїм телефоном в руках.
 - Дивно.  Дякую.
Все звичайно добре, але проблема не вирішилася, адже у мене немає до сих пір ключів від моєї квартири.  Зараз вихідні і я навіть не можу на крайній випадок викликати службу, щоб мені відкрили двері або зробили інший ключ.  Схоже, вчорашній паршивий день перейшов в сьогоднішній не найкращий.
Вирішую зателефонувати Роуз і запитати, сподіваюся вона вже прокинулася.  Зараз на годиннику восьма тридцять, - зарано, але спробувати варто.  Набираю номер, але вона звичайно ще спить.  Дзвоню Джейн - результат той же - її телефон відключений.  Я вирішую спочатку поїсти, а трохи пізніше спробую знову по-дзвонити подругам.  Або дочекаюся, коли прокинеться Нік.
 - Ти не відповіла - як погуляла, мила !?  - повторює мама.  Весь цей час вона шелестіла на кухні: прибирала, готувала, мила тарілки.
 - Нормально.  - я збиралася відповісти щось ще, але мене перервав телефонний дзвінок.  Це була Джейн.  - Привіт подруга.  Вибач, що так рано дзвоню.
 - Все гаразд.  До мене приїхав Люк, у нього сьогодні вільний день, тому я вже на ногах.  Як ти?  Що вчора взагалі відбувалося?  Ти то втекла, то повернулася, то ці заморочки з Томом ...
 - Не хочу про це.  Давай якось при зустрічі поговоримо.  Якщо чесно я дзвонила дізнатися чи не бачила ти мою сумочку?  Точніше твою сумочку, яку ти вчора мені дала?  Нерозумно вийшло, перепрошую!  Якщо я раптом її не знайду, то куплю тобі нову!
 - Перестань тараторити!  Бачила.  Ти забула її на столі, потім Джейс її забрав, оскільки Нік був не в адекваті.  Він вчора трохи перебрав.
 - Хм дивно!  Він залишив мені тільки телефон.  І брат ніколи не напивався так.  Мама сказала, що Джейс привів Ніка додому і затягнув в кімнату.  Це не схоже на нього.  - я замислилася, але подруга перервала мої роздуми.
 - Ох!  Ніку сподобалася та руда, яка з нами сиділа за столом.  Не пам'ятаю як її звуть, але їй він був не дуже цікавий.  Ніку набридло спостерігати як Себастіан цілується з тим дівчиськом, і він розлютився, пішов грати в пивні шашки.  Ну якщо не знайдеш сумочку я переживу.  Так що не парся!

- Спасибі, Джейн.  Будемо на зв'язку.  Відправлю тобі сповіщення щоб не заважати вам з Люком.
 - Добре.  Зв'яжемося.  Бувай.
 - Бувай.
Я ложу трубку і йду в свою стару кімнату.  Мама схоже закінчила свої справи на кухні, і сиділа на барному стільці перед невеликим телевізором.
 - Мам я залишуся поки вдома.  Спочатку дочекаюся поки Нік прокинеться, а далі подивимося.
 - Звичайно, мила!  Адже це твій дім теж!  А я перебазуюся у вітальню.  Зараз йде продовження мого улюбленого серіалу.
Я попрямувала до себе на другий поверх і лягла на ліжко, прикривши очі.  Поняття не маю чим зайнятися, адже тут у мене немає ані ноутбука щоб попрацювати, ані мого гаманця, щоб кудись піти.  Подруги зайняті, С'юзан останнім часом рідко виходить на зв'язок, у Джейн сьогодні хлопець, а Роуз мабуть ще спить після вчорашнього.  Віола зазвичай на вихідні їде до бабусі.  Дивно, що в рідному домі я не знаю чим себе зайняти.  Дивитися телевізор я не люблю.  Вирішую поспати ще трохи, потім вийти на пробіжку, але тільки-но я закриваю очі, як мій телефон вібрує.  Беру його з тумбочки і бачу повідомлення, вислане з невідомого номера «Я скоро тобі подзвоню».  Чудово звичайно, але я не знаю від кого воно може бути.  Я ложу теле-фон знову на тумбочку, і він тут же починає дзвонити.  Номер не висвічує.
 - Алло!  - невпевнено вимовляю я.
 - Привіт, Елі.  Це Алекс.  Я вирішив тобі подзвонити, як обіцяв.  Сподіваюся ти не передумала.  - чую приємний голос хлопця.
 - Привіт Алекс!  Я почала вже гадати хто мені відправив сповіщення з невідомого номера.  - кажу у відповідь.
 - Що?  Е-е .. я не слав повідомлень.  Але може ти не проти сьогодні погуляти зі мною?  Якщо у тебе звичайно є час.  Можемо сходити куди-небудь або прогулятися по парку.  - в його голосі чути нотки нетерпіння.
 - Звичайно, я - за!
 - Супер!  Коли ти вільна?  Я можу заїхати за тобою або зайти.  Дивлячись що ти вибереш: прогулятися або сходити кудись.
Я прикинула, що тут у мене немає ні грошей, ні підходящого одягу.  Вирішую погодитися на прогулянку, тому що, якби ми пішли в кафе я зобов'язана була мати хоч якусь готівку для підстраховки, якщо хлопець запросивший мене виявиться скупим або просто мені не сподобається.  Завжди повинні бути шляхи відступу.
 - Давай у південь, якщо тобі зручно.  Тільки я зараз не на квартирі, а у батьків.  Якщо тобі буде зручно приїхати сюди - поруч тут є величезний парк.  Адресу скину повідомленням.
 - Дуже добре!  О дванадцятій буду в тебе.  До зустрічі!
 - До зустрічі!  - скидаю дзвінок і шлю йому повідомлення з адресою.
Погода за вікном сьогодні обіцяє бути теплою: промені сонця прориваються навіть крізь щільні штори.  У мене піднімається настрій.  Я вскакую на ноги з ліжка і йду до своєї шафи, щоб знайти щось підходяще для прогулянки, всі свої речі я встигла вже забрати на квартиру.  Тут залишився тільки домашній одяг і костюми для занять спортом, тому я вирішила піти до мами, в надії знайти що-небудь пристойніше.
Коли я спускаюся в вітальню бачу, що мама продовжує дивитися свій серіал.  Я кладу руки в задні кишені старих джинсів і підходжу до неї.
 - Мені здається потрібна твоя допомога, мам.  - мама повертається до мене і моментально пожвавлюється, забуваючи про серіал.
 - Все що завгодно мила!
 - Мене сьогодні один хлопець запросив прогулятися, і мені нема чого одягти.  Позичиш мені щось?
Мама тут же схоплюється на ноги і зі щасливим виразом обличчя бере мене за руку.
 - Йдемо.  У мене якраз з'явилося кілька обновок.  Як же мені не вистачає наших з тобою посиденьок і балаканини.  Ми раніше часто з тобою розмовляли, а з тих пір як ти переїхала, мені тебе не вистачає.  - вона на мить сумніє, але веде в свою спальню, як маленьку дівчинку, утримуючи за руку.
 - Мені теж не вистачає цього.
 - Розкажи про цього хлопця.  - просить моя мати Лаура.
 - Він мій сусід.  Ми випадково зіткнулися на вулиці, він взяв мій номер і сьогодні мені зателефонував.  Ми домовилися сходити в центральний парк.  - Там зараз дуже красиво: гіацинти в цей період квітнуть по всій території найрізноманітніших відтінків.  Крім того, там є багато квітів, хаотично розсаджених по парку, які рясніють своїм різнобарв'ям.
Ми входимо до спальні, і я прямую до маминої шафи.
 - А де тато?  Сьогодні ж вихідний день.  Він уже встиг піти?  - питаю я, перебираючи вішалки з одягом.  Мама тим часом влаштувалася на ліжку.