Глава 1

Завжди, коли Джейн посміхалася, на її щоках з'являлися ямочки. Блондинка з сірими очима, яка сиділа навпроти мене була моєю найкращою подругою ще зі школи.  Дружба, зав`язана з дитинства, тривала до сих пір, хоча Джейн була трохи старшою, і їй вже стукнув двадцять один рік, а мені покищо було двадцять.  У подруги були свої погляди на життя.  Вона любить всякого роду тусовки, на відміну від мене, і з'являється всюди, де є музика і мохіто.  Я ж, ніколи не ходжу в такі заклади, і зараз вона в черговий раз мене припрошує піти з нею -  в її очах читається мало не благання.
 - Ти повинна хоча б раз піти зі мною, Елі!  Я між іншим ходила з тобою минулого тижня в бібліотеку.
Точно - вона ходила, але через п'ятнадцять хвилин Джейн почала нити, що їй нудно.
 - Обіцяю ми не залишимося там на довго!  - каже подруга, і посміхається мені нафарбованими малиновою помадою губами.
 - Гаразд, так і бути, один раз я сходжу з тобою, але я не збираюся пити, і ми підемо звідти до півночі!
 - Нарешті!  І оскільки вечірка тільки в п'ятницю. у нас є цілих три дні, щоб походити по магазинах і вибрати плаття.
Я дивлюся на неї своїм, як мені здається, суворим поглядом.
 - Я не збираюся купувати плаття спеціально для цього.  Повір п'яним тілам, які там будуть абсолютно все одно яка на мені сукня.
Джейн закочує очі, і знову просить мене:
 - Сама знаєш твої наряди не дуже-то підходять для таких випадків, а мені теж не завадить чогось прикупити новенького.
Вона з одного боку права.  У мене насправді всі наряди суворі і консервативні, або звичайні повсякденні джинси з блузками.  Та й звичайно ж шопінг я люблю, як і більшість дівчат, тому здаюся і говорю:
 - Ти переконала.  Давай завтра сходимо до торгового центру.
 - Ура!  Ти сьогодні дивовижна!.  Я тебе обожнюю!  - схоплюється зі стільця Джейн, і обіймає мене.  - Тоді до завтра!  А сьогодні я йду з Люком в кіно.
 - До завтра!  Розкажеш як все пройшло!  - кажу я і встаю з ліжка, на якій сиділа майже годину, розмовляючи з подругою.
У дверях Джейн обертається зі своєю наймилішою з усіх, посмішкою, і говорить те, за що я готова її прибити.
 - Твоя проблема в тому, Елі, що ти шукаєш хлопців в бібліотеках!
І хихикаючи вибігає з моєї кімнати, поки я ще не встигла чимось в неї запустити.
Я не була схожа на Джейн ні зовнішністю, ні характером.  Моє довге каштанове волосся завивалося великими локонами після душа тільки в разі, якщо б я їх не сушила феном, а зазвичай були прямими і слухняними. Губи пухкі, а колір очей зелений, як весняне листя.  Дуже багато твердили про те, що я красива, але через мою небалакучість ті, кому я спочатку подобалася, втрачали в результаті до мене інтерес.  І мені було від цього зовсім непогано.  

Іноді увага чоловічої статі мене дратувала тільки тому, що деякі з них велися на мою зовнішність, і їх зовсім не цікавила я сама.  Нікому не були цікаві мої думки, мої бажання.  До того ж, ще в досить ранньому віці, я твердо вирішила вивчитися, і стати архітектором.  Наді мною сміялися знайомі кажучи, що це не жіноча справа, і куди мені братися за вивчення складних креслень та підрахунків.  Так через це я стала трохи замкнутою і мовчазною.
Джейн навпаки була балакучою, і любила заводити нові знайомства.  У школі нас посадили поруч, і ми буквально відразу сподобалися один одному, стали спілкуватися, а затим - дружити.  У неї було світле пряме волосся до лопаток, сірі очі, акуратний трохи кирпатий ніс і пухкі губи.  Вона зазвичай воліла яскраво фарбуватися, особливо виділяючи рожевим або малиновим кольором губи.  Вчитися подруга пішла на візажиста.  У неї виходило досить непогано, і зараз вона працювала в маминому салоні краси.  Я ж, воліла знайти щось підходяще, але поки мені вдавалося братися тільки за дрібні роботи.  Замість проектування будинків, як я завжди мріяла - я роблю тільки окремі скульптури, фонтани тощо.  Це зовсім не тому, що я повна бездарність, просто мені ніхто не довіряє братися за серйозну роботу через вік.  Ну ще через те, що я жіночої статі.  Ось така дискримінація.  Минулого тижня знайома Еліс запропонувала мені спроектувати клумбу біля банку.  Трохи не моє, але оскільки постійної роботи я поки ще не мала, довелося погодитись.
Джейн пішла на побачення зі своїм хлопцем Люком і мій вечір залишався вільним.  Я вирішила взятися за нову роботу, і як би моя рука не тягнулася відразу до власного ескізу, потрібно було закінчити безглузду клумбу за кілька днів, а я ще не починала.  Постукавши пальцями по кришці ноутбука, я встаю, і вирішую трохи пройтися до магазину за пляшкою води, в надії знайти по дорозі своє натхнення.  Хапаю зі столу телефон, гроші, натягую інші джинси замість тих, що на мені, і виходжу з дому.

Зараз квітень і на вулиці досить тепло.  Сонце ще не сіло, але вдалині видніється грозова хмара, надаючи похмурості спокійному вечору.  Думаю, що встигну повернутися до того, як хлине дощ.
Вирішую подзвонити батькам поки йду, адже я і так останнім часом, як з'їхала на окрему квартиру, дзвоню рідко, і вони на мене ображаються.  По-перше, через моє рішення жити окремо, по-друге через те, що не дзвоню частіше.  Набираю номер мами, і вона майже відразу бере трубку.
 -  Привіт, мам!
 - Привіт мила!  Як ти?  Добре, що подзвонила.  Ми вирішили пройтися до магазину купити торт.  - Каже мама, стукаючи посудом.
 - Який привід?  - сказавши це, я тут же ляскаю себе по лобі, і зупиняюся посеред вулиці.  У мого брата день народження, а я навіть не згадала.  Взагалі відмінно.  Я все-таки мабуть паршива сестра і дочка.  - Пробач.  Я пам'ятаю.  Відразу з голови вилетіло, але я обов'язково зараз передзвоню Ніку і привітаю!
Після секундного мовчання мама каже:
 - Ти ж обіцяла зайти ввечері.  Там і поздоровиш.
 - Так.  Звичайно.  До зустрічі за вечерею, мам.
Я відключаюся і починаю панікувати.  Я взагалі забула про цей день, і все через останніх подій.  Мій переїзд, з яким я ще не звиклась, клумба яку обіцяла зробити до кінця тижня, вечірка, на яку мене тягне Джейн, і додаткове заняття по ергономіці, на яке я сама записалася.
У мене є всього година.  Їхати додому хвилин тридцять п'ять, ще одягнутися і купити подарунок.  Швидко забігаю в магазин, беру симпатичний чоловічий шарф, і прошу спакувати його.  Мчу на квартиру прокручуючи в голові варіанти що б мені надіти.  Зупиняюся на сірій сукні до колін і туфлях без каблуків.  На макіяж часу немає, та й фарбуюсь я впринципі рідко.  Тому миттю вискакую, і беру таксі.  На десять хвилин спізнюся, але я і так взяла таксі, що для мене дорогувато за даних обставин.  Я звичайно не живу впроголодь, але на знімання квартири і життя заробляю сама, а з урахуванням того, що постійності у мене ніякої немає в робочій сфері, це досить важко.  Накопичити трохи грошей мені вдалося, але я їх притримувала на чорний день.
Добравшись до будинку, я вискакую з таксі, розрахувавшись, і підходжу до вхідних дверей.  Стукаю і мені відкриває Нік.
 - Які люди!  Радий тебе бачити, сестричка!  Виглядаєш, як завжди надзвичайно!  - Нік обіймає мене і широко посміхається.
 - І я дуже рада!  З Днем народження, братику!
Мій брат зазвичай не любив причепурюватись ні по якому приводу, тому сьогодні на ньому були звичайні джинси та біла футболка з малюнком виючого вовка.  Він був високим і досить симпатичним, любив жартувати, і взагалі був душею компанії.  Я на відміну від нього чомусь була тихонею, хоча виховувалися ми однаково: любила сидіти осторонь, слухаючи інших, спостерігати і насолоджуватися відпочинком, де б то не було: будинок, на природі з друзями, чи на святах.