Глава 12

     Пройшло трохи часу. Естель заблокувала свої сили, тож інші нічого не запідозрили. Вона знову ознайомилася із своїми друзями. Як і обіцяв Адам, Правитель зустрічав своїх рідних, які були дуже раді, що він нарешті одружився та з великою радістю спілкувалися з Естель.
   Часто проводились зібрання. У бібліотеці зібралися всі, включаючи Естель. Вона сиділа разом з Алею та Адою, а між Рейтаном і Адамом спалахнула суперечка. Ада важко зітхнула.
—Завжди так, чуть що зразу суперечка! — сказала з досадою хитаючи головою.
—Завжди? Ви, давно знайомі? — спитала Естель.
—З ранньої юності, — посміхнулась Аля. — у них завжди так.
    В душі дівчина посміхнулася, адже Правитель був таким, як і раніше.
—А ви, що думаєте Правителько! — голос вибрав її із думок.
—Коли, ваш демон, чи як його там, має прокинутись? — спитала Естель з абсолютним спокоєм. Всі переглянулись, й уважно продивилися на дівчину.
—Ну, — зам'явся гість. — через півроку - рік. Ми так думаємо.
—Ага... — Естель встала з дивану, пішла до книжкових полиць і зникла між ними.
   Гості шепотілися. Дівчата, Рейтан і Адам розгублена переглядалися. Дуже знайомий рух. Аля нахилився до Ади та прошепотіла :
—Мені здалося, чи щось змінилося?
—Угу... — Ада кивнула — я теж помітила. Ха, а от Рейтана давно таким не бачила.
—Схоже сам не знає, що сказати. — прошепотіла Аля.
    Всі напружено чекали. Естель вийшла з-за полиць тримаючи в руках велику розгорнуту книгу.
—На скільки мені відомо, ми говоримо про того, хто тисячу років тому намагався підкорити світ, але у нього нічого не вийшло, — почала Естель, поклавши книгу нв стіл і сіла в крісло. — хоча Лисиця загинула. Тоді, чому у нього нічого не вийшло? Демона чийого імені ніхто не знає досі! Хоча Лисиця його ім'я знала, я в цьому в впевнена на всі сто відсотків,та не в цьому суть. Чому, ви впевнені, що він прокинеться у визначений вами час? Це може статися раніше.
—Ви, ставите нам такі запитання? Яке ви, маєте право? Ми і наші предки прожили тут ціле життя, і ви сумніваєтеся у наших словах? — злісно сказав один із гостей. — Що ти знаєш? Дівчина, яка тільки нещодавно прибула сюди, тому що нікому із рідних не потрібна! Тебе викинули, як тварину!
—Мовчи, — крикнула Ада. — ти зайшов надто далеко! —Адам ледве тримав Рейтана, який готовий скинутись на того, хто ображав його Душу.
—Не забувай з ким розмовляєш, Вона Правителько і до її слів, ти також маєш прослухатись! — сказала Аля.
—Ти, перегнув друзяко, — Естель всім це питання поставила, то чому ти так взбісився?
—Рональде, нічого не хочеш сказати? — тихо спитав Рейтан з ледь стримаваною лютю в голосі.
—Я... — запнувся той.
—Розумію, чому, ви так розізлилися, — сказала Естель. — можливо для інших людей, ось ця подія і стала дитячою казочкою, та не для мене. Події тисячолітньої давності правдиві! Та все може бути! Раніше він хотів підкорити світ, після пробудження він захоче все знищити та спалити до чортів, адже йому завадили досягти бажаної цілі! Хоч Лисиці і загинула, він був запечатаний і він дуже лютий,тому будь ласка прислухайтесь до моїх слів. Евакуюйте людей, щоб ніхто з них не загинув, бо це може статися будь якої миті!
   Тиша.... Ніхто і слова не зронив.
—Ви, не проти, якщо я піду перша? Перлина геть засумувала, треба піти прогулятися. — радісно сказала Естель. — Тоді, я пішла.
   Естель вийшла з бібліотеки. Кілька хвилин панувала тиша.
—Може, у когось є заперечення? — спитав Рейтан.
—Ні. — відповіла Аля.
—Ні. — відповіла Ада.
—Не проти, — сказав Адам. —Естель має рацію, це може статися будь якої миті. А ти, що скажеш, Рональде?
—Не згодний! — сказав той.
—Чому? — спитав Лео.
—А що вона знає, а що ви так швидко погодились?
—Естель все ясно пояснила.
—Ага, тим паче не ми його запечатали.
—Ми лиш приблизно назвали час пробудження.
—Не будь таким, Рональде, це на тебе не схоже!
—О, впевнений, що Вона, щось відчуває, не дарма попередила!
—Повністю згодна.
—Ви, зараз про що?
—Рейтан, невже Вона все пригадала?
—Не думаю...
—А, до речі, що з її сім'єю?
—Так, Рональде, поясни свої слова, які сказав раніше.
—А, я просто був у тих краях по справах і почув, як люди говорять, що родина Астрод віддала наймолодшу доньку за Правителя Проклятих земель, щоб відкупитися.
—Ти, взагалі не мав цього говорити! Може їй образливо чути що її назвали твариною?
  —Ааа, це тоді, коли, ти кілька листів із пропозицією відправив?
—Так, згодою відповіла тільки родина Астрод.
—Не схоже на тебе. Чому, ти відправив ті листи?
—Сам не знаю, та не дарма відправив. — підмигнув.
—Ха ха, це точно!
—Ти знав про це?
—Здогадувався, а потім Естель розповіла про сім'ю і про себе трішки.
—Ясно...
    Пройшло, ще трохи часу  дискусія, ще велася й паралельно інші розмови. Ада з Алею попрощались першими.
—Ми пішли, бо роботи нас чекає багато! — сказала Ада і вони пішли до виходу.
—І, Рональде, попроси у Естель вибачення! — обернулася Аля.
—Прямо з язика з язика. — усміхнувся Лео.
—Не буду, вона нічого не знає! — уперто сказав Рональд. 
—Знає більше за нас повір! 
—Ви, всі в один голос кричите, що це вона, в це не вірю! 
—Ти... 
—Досить, не сваріться! — сказав Рейтан, і обернувся до Рональда. — Прийде час, і ти все зрозумієш.