Глава 9

    Так минув місяць і до Церемонії лишалось кілька днів. Все навколо сяє. Замок блистить і його продовжують прикрашати, і метушитися. Останні штрихи зачіски, сукні та іншого, останні дні спокою...
   У день Церемонії Естель піднялась на світанку і одразу ж почалася підготовка. Одягнули сукню, зробили зачіску, коли Айві та інші дівчата закінчили й відійшли, дивилася на неї із захопленням в очах не вимовляючи ні слова.
    Естель у білосніжний сукні прекрашеної срібним, синім та блакитним камінням, легко та ніжно спадає до долу. Зачіска: волосся вільно спадає по плечам спереду локони, що сягають нище пояса, трішки скріплене шполькою із лазурним камінням.
    Храм, у якому мають провести Церемонію, створений із білосніжного небесного мрамору. Обитель світла, спокою та зцілення. Людина із чорним серцем не зможе сюди зайти. Саме тут, в святі обителі дев'ятихвостої лисиці прозвучить клятва, а із золотого келиха зробиться ковток води із небесного джерела, яка з'єднає їх душі навіки.
   Естель не могла відірвати погляд, коли увійшла в храм. Її переповняв спокій та почуття чогось рідного та дому. Біля статуї її чекав Рейтан із сяючими очима та ніжною посмішкою. Одягнений у чорний костюм вишитий зоротими нитками, волосся зібране в акуратний хвіст.
   Естель стала навпроти Правителя, взялися за руки. Прозвучала клятва:
—Я Рейтан Вайш, Правитель проклятих земель беру в дружини Естель із роду Астрод, клянуся оберігати, захищати та бути підтримкою для Тебе! — щиро промовив він дивлячись у її лазурні очі.
—Я Естель із роду Астрод стаю дружиною та віддаю життя і долю Рейтану Вайшу Правителю проклятих земель, клянуся бути з ним в радості і в горі, та тримати за руку до кінця життя! — впевнено промовила дівчина. І вони випили води із золотого келиха.
    Рейтан взяв Естель за руку й вони разом рушили до виходу.
—Церемонія не така, як у дома, там клятва промовляється перед священиком. — сказала Естель.
—Так, вона відрізняється від звичайної церемонії, тому що ця Церемонія зв'язує долю та з' єднує душі.
—Ви, так впевнені, що я ваша доля і душа?
—Я це знаю, скоро і ти про це дізнаєшся. — його обличчя осяяла тепла усмішка.
   Вони вийшли з храму й посипалися вітання. Естель здивовано озиралася, адже тут нікого не було, коли вона заходила у храм.
—Вони прийшли поки ми були у храмі. — прошепотіла Рейтан.
—Рейтан, друже, вітаю тебе! Думав, ти до кінця життя будеш самотнім радий, що ти зустрів ту саму! Вітаю, вас я Лео близький друг Рейтан а, приємно з вами познайомитися! — Лео галантно поклонився.
—Взаємно, я Естель. — промовила дівчина зробивши реверанс.
  Лео дуже радий, адже він нарешті зустрів давно втрачену подругу.