«світло серед темряви».
Глава 21
Через кілька днів місто знову здригнулося від вибухів. Військові швидко організували оборону: вони розставляли блокпости, перевіряли вулиці, допомагали евакуювати людей із небезпечних районів. Ми з сестрою і кількома дорослими дітей ховалися в підвалі, слухаючи командування солдатів по рації. Кожне рішення могло врятувати чиєсь життя.
Пес, здається, розумів усе: він спокійно лежав поруч, а коли хтось починав плакати, обережно підбігав і лизав руку. Ми відчували, що не самі — захисники роблять усе, щоб ми були в безпеці.
Того дня один із військових розповів, як група його товаришів відбила напад на міст, ризикуючи життям, щоб відвести цивільних. Ми сиділи мовчки, слухаючи історії про хоробрість, і серця наші наповнювалися гордістю і вдячністю. Війна була страшною, але ці люди показували, що мужність і співчуття завжди йдуть поруч.
Ввечері, коли місто трохи заспокоїлося, військові принесли трохи хліба та гарячого чаю. Ми разом сміялися над маленькими жартами солдатів, і хоч на короткий час забували про страх. Кожен їхній крок, кожен вчинок був для нас прикладом того, що навіть у війні можна зберегти людяність і надію.
#1016 в Сучасна проза
Відредаговано: 30.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
