«світло серед темряви».

Глава 18. Неспокійні ночі

Ночі завжди були найстрашнішими. Сирена могла завити в будь-який момент, а кожен звук надворі здавався набагато гучнішим у тиші підвалу. Я обіймала свого песика міцніше, відчуваючи його тремтіння, а старша сестра йшла перевіряти, чи всі діти спокійні. Мама тихо співала колискову, і її голос трохи заспокоював нас усіх.

Ми навчилися спати по черзі — хтось завжди стежив за дверима підвалу. Пес лежав поруч, іноді підстрибував, відчуваючи тривогу. Я гладила його й шепотіла: «Все добре, ми разом». Саме ця близькість давала відчуття безпеки серед хаосу.

Оксана Коновал

Подобається

#871 в Сучасна проза

У тексті є: драма, військова історія, реалістична проза

Відредаговано: 30.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись