Глава 38

Я відлипаю від татових грудей і кажу:

- Ходімо додому. - дивлюся в його сумні очі.

- Ходімо, доню.- він киває і розглядає мене. Так, за ці два роки я добряче змінилася. Підстригла під каре свої раніше довгі коси і перестала випалювати їх, перетворюючи себе в блондинку. 

- Я напевно, піду. - каже Ніка, про присутність якої я трохи забула. - Вам треба поговорити.- вона віддає моєму батькові повідок з Руді і пес починає обнюхувати його. 

- Нік,- окликаю дівчину,- дякую за все.

- Подзвони мені завтра, окей?- просить і одночасно стверджує.

- Звичайно,- киваю їй і подруга йде, легко посміхнувшись і кивнувши , на прощання, татові.

- Пішли,- прямую до під'їзду і відкриваю двері, пропоскуючи тата з псом вперед.

Далі ми мовчимо. Я жестом вказую йому на двері ванни, а сама помивши Руді лапи йду на кухню. Ставлю чай і дістаю шоколад, який ми робили тоді в майсерні разом з Марком.  Будучи страшною солодкоїжкою, цих смаколиків я не торкалася. Вони були як спогади. Тоді нам було весело і цікаво разом. "Нам?- хмикнула моя підсвідомість, витираючи сльози.- Коли це було це "разом"? Хоч сама собі не бреши. Він зізінався тобі в коханні або назвав своєю дівчиною? Ти зачепила його самооцінку, коли не кинулася як інші привертати увагу до себе, от він і вирішив з чисто спортивного інтересу перевірити тебе. І ти виявилася слабачкою. "  Я гірко зітхнула. Я справді не розумію його поведінку. Він піклувався, переживав, допомагав, розповідав про себе. І нащо це все? Щоб переспати? А навіщо тоді це вияснення стосунків? "А ти хотіла, щоб він встав з ліжка, сказав "дякую" і кинув пару купюр на стіл? Якщо грати, то до кінця"- істерично закричав мій внутрішній голос, який я ніяк не могла заткнути. 

- Куди сідати, доню?- відірвав від хмурих думок мене голос батька. 

- Ось, сюди,- я вказую йому на стілец, що якнайдалі від мого місця. Чому? Сама не знаю. Перші емоції схлинули і тепер до появи батька я почала ставитися більш хладнокровно і обережно. З чого б це він так різко з'явився в моєму житті? 

- Тато, щось сталося? - я поставила перед ним чашку з чаєм і підсунула ближче шоколад.- Чого ти прийшов?

- Доню,- почав батько, різко видихнувши.

- Не треба мене так називати.- різко обірвала його.- На два роки ти забув , що в тебе є донька. 

- Ань, я хотів тобі все пояснити...- він гірко хмикнув.- І вибачитися. Мені було дуже важко...

- Та ти що? - я встала зі стільця і підвищила голос.- Нам всім було важко, але ти вирішив кинути нас і втекти.

- Я хочу все пояснити,- вперто повторив батько. 

- Спробуй,- я сіла на місце і відпила чаю.

- В мене були причини так зробити.- він знову почав ту ж шарманку, виправдовуючи себе і я закотивши очі, зло кинула:

- Цікаво які? Ти рятував світ? - гірко хмикнула.

- Ань, вислухай,- майже жалібно сказав він.

- Да будь ласка,- я зіщурила очі і гучно всілася на місце.

- Ми з твоєю мамою познайомилися ще зовсім молодими,- почав він зовсім не звідти, звідки я сподівалася, тому я не соромлячись перебила:

- До чого тут це? - щось не подобається, хай шурує на вихід.

- Це важливо,- здається в батька вже теж почав уриватися терпець. Я хмикнула і повела плечима.- Мені було 21, а їй 18. Ми зустрічалися, а потім вона дізналася, що вагітна. Вона тоді ще навчалася на другому курсі, тому не хотіла кидати навчання. Люда хотіла зробити аборт, але я її дуже сильно кохав, тому вмовив залишити дитину і вийти за мене заміж. Мої батьки були досить впливові і заможні люди, тому проблем з фінансами не було. Їм подобалася твоя мама, та й новині про дитину вони зраділи. Вони народили мене досить пізно, тому вже навіть і не сподівалися понянчити внуків.Твоя мама погодилася, взяла академвідпустку і все було добре. Пройшов десь рік після твого народження і вона знову прийшла з новиною про те, що вагітна. Але на цей раз вона була налаштована дуже категорично. Сказала, що позбудеться дитини, що хоче розлучитися і на тебе не претиндує, ми можемо виховувати тебе самі без її втручання. Батько тоді якраз почав балотуватися в мери міста і скандал в родині не зіграв би йому на руку. Тому він запропонував угоду - Люді дістається дуже велика сума грошей, а вона народжує і продовжує вдавати люблячу дружину. Вже тоді я зрозумів, що вона ніколи мене не кохала і не планувала серйозних стосунків, але так склалися обставини. Йшли роки і ми начеб-то жили дружно, але я відчував холод від неї до вас. Тому коли Соня загинула я й пішов з родини. Можливо якби я не наполягав на збереженні шлюбу все б сталося по-іншому. Я б виховував вас сам , але донька була б жива. А Люда ... вона навіть не особливо горювала,- хотів ще щось сказати, але я весь час сидівшая мовчки, підскочила і крикнула:

- Досить,- я зло зиркнула на нього,- Як ти смієш таке казати? Так, може мати не свята, але говорити, що вона не горювала за власною донькою - це перебір,- я кричала.

- Ань, - батько теж піднявся  і простягнув до мене руки.

- Пішов геть з мого дому,- я відскочила подалі.- Я не дозволю в цих стінах згадувати і маму, і Соню в такому тоні.

- Ань, - знову почав батько, але я зробила жест рукоюю

- Ти жив якось два роки?- холодно зіщуривши очі подивилася на нього.- От і живи далі. А про мене забудь. Вважай, що другої дочки в тебе теж немає.

Ми деякий час стояли, пильно дивлячись один на одного. Я важко  дихала і мої очі, напевно, метали блискавки. 

- Пішов геть,- голосно і твердо сказала я, скнувши підборіддя.

Батько ще якийсь час мовчав, а потім лише похитав головою:

- Я розумію, що дуже важко чути гірку правду, але ти мала знати,- він розвернувся і пішов в коридор. Я продовжувала стояти на кухні, але все одно чула його слова,- Ань, я любив і буду любити вас з Сонею більше за все в цьому житті. І ти права, я втратив право називатися батьком , коли пішов тоді. Пробач, якщо зможеш.- він пішов, а я ще довго дивилася в одну точку. Поряд терся Руді, тому я присіла уткнувшись обличчям йому в хутро і заплакала. Напевно, жоден собака не бачив стільки сліз, як мій.