Глава 31

Марк

- Марку,- озвався до мене Тео.

- Що?- повертаю голову.

- Ходімо вийдем,- дістав з кишені пачку цигарок і кивнув головою на вихід.

Виходим на вулицю, накинувши куртки. Тео підпалює цигарку і якийсь час просто видихає дим.

- Ти хотів поговорити?- я знаю такого роду його поведінку. Він россіяно кивнув.

- Хто вона тобі?- глянув прямо в очі.

- В сенсі?- я нахмурився, не зрозумівши питання.- Я ж сказав це друг.

- Зазвичай ти спиш з дівчатами, а не дружиш.- він припідняв брови. Тео свій в доску, іноді ми навіть ходимо кудись перекинути по стакану.

Я розсміявся, хитаючи головою.

- Це точно, але вона справді друг. В неї складна життєва ситуація, от я їй і допомагаю.- пояснив.

- Чим? Готувати шоколад?- оооо, іронія аж пре.

- В неї загинула сестра, батько пішов з родини, мати поїхала за кордон до друзів. Товариші відвернулися, а хлопець знайшов іншу. - коротко сказав. Не подобається мені ця розмова.- В неї повний триндець в житті. І мені хочеться внести хоч трохи фарб і світла в нього.

- Тобто ти її прихистив , наче кошеня, допоможеш, а потім випустиш в вільне плавання?- хитро прищурився.

- Тео, бляха!- я розізлився.- Не смій так казати про неї. І мені здалося, що Аня тобі сподобалася. Чи це лицемірство?- кричу. Це все Жацька. До знайомства з нею я був спокійнішим (брешу звичайно, але ця дівчина реально потріпала мені нервів)

- А ТОБІ Аня подобається?- Тео затушив цигарку, зробивши акцент на слові, і подивився прямо в очі. 

- Не мели дурні.- я психанув. Якого лисого мені задають такі питання! Я що не можу просто допомогти людині? Хоч вона і дівчина.

- Тобто жалість?- продовжував італієць.

- Тео,- рикнув. З яких пір він задіявся в журналістів і так майстерно бере інтерв'ю?- Я просто хочу допомогти.- Чесно, з мене вже сипалися іскри, а Маттео стояв спокійний, як дохлий лев. Я щось там чув про емоційний "південний темперамент"? Зараз психом виглядаю я. І чого завівся питається?

- Чим?- спитав.

- Почати нормально жити, а не різати вени і вести себе як стерва.- викрикнув. Не хотів розказувати все це. Але ж ні! Треба всім мене довести до такого стану.

- Навіть так?- здивувався Маттео. Я не відповідав, хмуро дивлячись вперед.

- Зрозумів, тоді.- протягнув він.- Ну окей. Припустимо. Ходім до наших дівчаток.- розвернувся і пішов одразу до майстерні. Я ще трохи постояв на вулиці, намагаючись охолонути. Зайшов в приміщення, почувши веселий сміх на кухні. Заглянув і на моєму обличчі з'явилася дурнувата посмішка.

Аня мила руки, весело сміючись розповідям Марії. Вона так гармонійно вписалася в цю кухню, в компанію цих людей. Жацька паралельно їла горіхи і питала якісь подробиці. А я залип. Вона була такою гарною. В білому светрі, з легко зібраним волоссям і рум'яними щічками. Марк, що з тобою? Вона не може тобі подобатися. А в голові швидко пролітали кадри з історії нашого знайомства. Аварія і її істерики, спори в аудиторії, клуб і  вилита  мені на голову кава. Її сльози в лікарні і обмотане зап'ястя. Те, як вона уважно слухала мої розповіді на пікніку. 

Я ніколи не кохав, але ця дівчина конкретно перевернула мій світ.

Ой... Здається стріли Амура вже потрапили в одне серце. Що там по іншому, як гадаєте? 

Ставте зірочки і коментуйте. Це надихає. Ваша Ліна)))Лю