Глава 21

Марк

Я їхав з офісу в хорошому настрої. Контракт успішно підписан, клієнт задоволен. Дорогою побачив сепермаркет і згадав, що в холодильнику миша повісилася. Паркуюся і вже збираюся виходити з машини, як біля дверей магазина бачу Жацьку. Вона виходить з супермаркету, веде собаку на повідку, в руці важий пакет. Щось каже псу і посміхається, а той мотиляє хвостом. В цей момент вона не здається стервою. Таке відчуття , наче з неї злетіли всі маски. Обличчя розслаблене, в очах немає ніякої зверхності чи злості. Вона відходить від центральних дверей супермаркету і обережно йде з пакетом продуктів. Видно, що їй важкувато. Якого лисого  дочка багатеньких сама ходить по магазинах? Тим паче з її характером. Враз її обличчя сумнішає, вона хмуиться і дивиться в бік старенької жебрачки , що стоїть недалеко від магазину з пластиковим стаканчиком. Жацька ставить пакет на землю, роється в кишенях дістає пару купюр і кладе в стаканчик тої бабусі. Та їй ,напевно, дякує,  а Жацька скромно киває і одразу відходить. Моя система зависла. Ця мажорка допомагає людям? Не вірю. Але... Я прокручую всі події з моменту нашого знайомства і мій пазл не складається. Дочка багатих батьків, яка посеред ночі веде пораненого мотоцикліста додому і ледь не б'ється в істериці, яка ніжно розмовляє з псом, яка ходить сама по клубах, яка виливає каву в обличчя, тому хто врятував її від збочинця, яка хамить викладачам, ріже вени, до якої в лікарню ніхто не приходить, яка сама ходить за продуктами і дає гроші бідній бабусі. WHAT? Як такі протилежні якості можуть вміщатися в одній людині? Може в неї є сестра-близнючка? Зараз дізнаємося.

Я беру телефон і дзвоню до начальника служби безпеки своєї фірми.

- Так Марк Михайлович, слухаю,- відповідає одразу чоловік.

- Олег, мені треба вся інформація про Анну Жацька. Вона студентка другого курсу універу в якому я зараз даю майстер-класи.

- До вечора буде зроблено,- я кидаю погляд на годинник. Зараз четверта.

- Чекаю,- відповідаю коротко.

Скоро ми дізнаємося хто ж ти така, Анно Жацька.

Я сиджу на кухні і вже шостий раз перечитую всю інформацію про дівчину, яку скинув Олег мені на пошту. Це триндець. Я думав все зовсім не так. Два роки тому загинула її молодша сестра. Через місяць від них пішов батько, вони змінили квартиру. Вже понад рік її мати живе за кордоном. За весь цей час приїжджала рази чотири. Тобто після смерті її сестри Софії все їхнє щасливе життя пішло шкереберть і Жацька залишилася один на один зі своїми проблемами. Мій мозок плавиться. Походу комусь треба буде вибачитися, особливо, якщо згадати, що я їй наговорив в лікарні. Бовдур!