Глава 18

Анна 

Я дивлюся в його потемнілі очі і нічого не розумію. Чого я добилася?

- Татко виконав всі забаганки улюбленої донечки?- на останніх словах іронія аж хлеще з нього. Таточко... Смішно. Останній раз я чула його в липні. Він дзвонив привітати з днем народження. А бачила я його в останнє в той день коли він пішов. Навіть дивно, що за два роки я його ні разу не бачила, якщо ми живео в одному місті. Хоча...  Може він переїхав. Ми ніколи це не обговорювали.

- Ні, мати не дала спектакль дограти,- що я кажу? Нащо корчити з себе стерву?

- Напевно. трішки не розрахувала. Різанула добренько, собі коханій нашкодила. - говорить з презирством.

- Що ти тут робиш?- я не збираюся з ним обговорювати своє особисте життя, тому й переводжу тему.- Години для відвідувань закінчились.

- А це моя клініка,- відкидається на стілець і промовляє з легкістю.

- Ти ж не лікар,- здивовано піднімаю брови.

- Я просто виділив кошти, найняв мадперсонал.- знизав плечима.

- Це приватна клініка?- нащо я це питаю? Але дівчинка , яка втратила баьків, та й хлопчик в якого проблеми з оком. Не думаю , що вони в силі оплатити тут лікування.

Марк заперечуючи хитає головою:

- Ті в кого серйозні проблеми зі здоров'ям і в державних клініках їм не в силах допомогти, а на приватні немає грошей знаходяться тут.-пояснює.

Я в шоці. Але в приємному якщо чесно. Я розумію, які кошти йдуть на утримання усього цього.

- Ти ж нічого з цього не отримуєш.- кажу обережно.

Він невесилол хмикає:

- А мені нічого й не потрібно. Не всі такі як...

- Як я. Я зрозуміла це з наших минулих розмов,- все досить. Бісить , що він вважає мене такою. Але нехай.  Мені плювати на його думку.,- Я втомилася. Хочу спати. Вийди звідси.

Він здивовано підіймає брови, встає і мовчки виходить. А мені чомусь хочеться плакати.

Я беру свої речі і тихенько виходжу з палати. На мою радість на посту нікого немає. Я проскальзую на двір і успішно опиняюсь за воротами. Охорона тут жахлива. Ну і слава Богу, бо в мене пес дома один, хоче на вулицю і їсти.