Глава 15

Вранці я ледь підняла набрякші повіки і  постаралася сфокусуватися на речах в кімнаті.  Хвилин 10 приходила до тями і з чугунною головою відправилася до ванної кімнати. Стан організма був жахливий і рука боліла нестерпно.  Вчора вночі я обробила поріз спиртом і склеїла лейкопластирем, щоб шкіра хоч якось почала зростатися, бо щось мені підказувало різанула я добренько, а головне глибоко. Після ранкової прогулянки з Руді, бажання йти до універу пішло в мінус. Але тижні два назад мені натякнули, що кількість моїх прогулів зашкалює і мене виженуть ще до зимової сесії.  Треба йти. Головне , щоб ніхто не побачив забинтовану руку, бо здадуть в психушку(а може й треба було б). Джинси, то класика, і величезне худі жовтого кольору. Це колір сонця, хай всі думають, що в мене прекрасний настрій. Ще треба щось зробити з обличчям . Зазвичай , я не наношу багато штукатурки. Але сьогодні треба, бо вигляд ну дуже кепський. Тоналка, вії, брови і зроблю губи червоного кольору. Згорів сарай, гори і хата. Буду переливатися всіма кольорами веселки. Ще це волосся. Жах. Стирчить в різні боки, а укладку робити нема коли. От вам і "прибери довжину буде легше доглядати". Фігня. Запліла два колоски, які тримаються на доброму слові. Таке відчуття , наче на війну зібралася. Хоча , може й так. Зиркаю на годинник,звичайно, ми не зраджуємо своїм традиціям. Я запізнююся. Тому хапаю шкірянку і вилітаю з дому. 

Так, як перед першою парою за кавою я забігти не встигла, то пішла перед цим довбаним семінаром. Чомусь саме в цій порі всім треба доза кофеїна. Черга в їдальні жахлива. В принципі в мене є 15 хвилин, я встигну збігати в кафе поряд з універом. Навіть , якщо там теж багато відвідувачів і я запізнюся, то буду насолоджуватися смачним свіжозвареним капучіно, а не розведеною барматухою. Звичайно, охочих  було вдосталь, та в мене залишилося 5 хвилин до початку, а ароматний напій був зі мною. Я тихо сьорбнула і закотила очі від задоволення.

- Жацька,- почала я позаду голос. Цей ненависний мені голос цього грьобаного байкера-програміста. Ну, ні. Не хочу з ним розмовляти. Ніяк не реагую на його повторний оклик і швидко йду вперед .

- Я ж сказав почекай,- він підходить і хватає мене за ліву руку. Я сіпнулася від болю. Звичайно,  вранці випила пару таблеток знеболюваного, але воно полегшило лише загальний стан. Поріз же болів неймовірно і здається,  розпух ще більше. Я висмикнула зап'ястя з його хватки і трішки зкинула вгору. І треба ж таки, біла пов'язка показалася з-під  світшота. Я швидко сховала руку за спину. Я сподівалася, що він не помітить,та зазирнувши в його очі зрозуміла , що марно. Його погляд чітко зупинився на цій чортовій пов'язці. 

- Що це?- він подивився мені в очі.

- Де?- тааак , граю дурненьку.

- На руці, - каже, на диво, спокійно, але я бачу як ходять желваки на його скулах.

- Та ні, тобі здалося,- я верчу перед ним здоровою правою рукою. Шансів немає і я це розумію.- все добре.

- Та ти що?-іронічно щурить очі і хватаю мою ліву кисть . Задерає рукав худі і дивиться на білу пов'язку. Бляха. Якимось чином декілька крапель крові витекли з-під лейкопластиря. Розумієте, який воно має вид.- А то ,напевно, ти салат робила і ніж зіскочив,- зла усмішка перекосила його обличя. В цей момент я реально відчула страх.

- Майже,- якщо грати то до кінця,- різала м'ясо для Руді.

- Ти ідіотка? - пам'ятаєте, я колись казала про його злі очі? Забудьте! От тепер вони реально злі. Мені здається, я бачу як в них палає вогонь.,- Чи думаєш , що я придурок?

- Все може бути,- переводимо тему, бо моя дупка відчуває , що це повний триндець.

- Навіщо?-питає глухо.

- Я не розумію про що ти,- намагаюя висмикнути руку, але він тримає залізною хваткою. 

- Зараз зрозумієш,- він  підхоплює мене на руки і перекидає через плече.

- Еу, постав на місце,- кричу я , і б'ю його долонями по міцній спині. Звичайно це йому ,як в Говерлу камінь кинути,- відпусти. Не маєш права. 

Він мене відпустив. Посадив в машину , пристібнув ременем безпеки і відпустив. Пока я намагалася відстібнутися і спробувати втекти, він швидко обходить автомобіль, сідає за кермо і блокує двері. Ні. От тепер точно повний триндець.