Глава 12

Марк

Це зараз  замість "дякую" обливають кавою, посилають і втікають? Цікаво... Ця божевільна замість того, щоб розплакатися і кинутися обіймати влаштувала скандал.  Пекрасно. Просто неперевершино. Я ще не вирішив , як поступити, бо якщо чесно стаю в повному шоці. Але наздоганяти пізно, ця бестія зникла з поля мого бачення. Виходжу на дорогу, ловлю таксі і злий , як чорт ,їду додому. Випити і відпочити мені сьогодні не вдалося.  Спочатку ми виносили бухого вщент друга, якого кинула дівчина, з клубу,  а потім я побачив як ту стерву якесь чмо тягне до машини. Звичайно, я її м'яко кажучи недолюблюю , але ця Жацька явно не було рада його компанії. Я ж чоловік, як не як. Врятував (так , в мене трохи завищена самооцінка), хотів заспокоїти. І що? Результат я бачу на своєму светрі  в виді розлитої кави і в зіпсованому настрої. Ця Анна просто майстер з виводження з себе. Психопатка. 

Приїхавши додому , я одразу завалився спати. Нічого-нічого завтра в нас семінар. Ви ще отримуєте своє, Анно Жацька. Я не злопам'ятний, хату спалю і забуду.

Всі студенти вже на своїх місцях. Зі дзвінком в аудиторію влітає Жацька. Що я бачу? Волосся скуйовджене, без макіяжу, в пом'ятій кофтині, зате з кавою. Хтоб сумнівався. Хоча , чесно зізнаюся , я здивований. Зазвичай, жінки залишать себе без сніданку чи якогось напою, але мордашку нафарбують. Жацька поступила , як справжній мужик. А можливо, просто похмілля сильне. Мені б хотілося щоб було друге. Розповідаючи лекцію, я бачу, що всі захоплюючи і зацікавлено слухають мене, звичайно окрім Жацької. Видно, що їй взагалі пофіг на все, вона з більшим інтересом розглядає сірий пейзаж у вікні. Чесно, я здивований і роздратований. Не розумію, нащо вчити те від чого твоя фізіономія кисла цілодобово. Та ,напевно, батьки доріжку проклали. Знаю я таких. В нас на курсі було декілька екземплярів. Після закінчення семінару , кажу :

- Жацька, підійдіть, будь ласка, треба поговорити- ха, вона вже  біля дверей була, а тут такий облом. Звичайно все за сценарієм - погляд мігери і зміюки в одному. Деякі учні та й вчителі зупиняються також. Ну і якого лисого питається? - на одинці, - додаю дивлячись на решту. Всі хутко виходять і ми залишаємося одні в аудиторії. Дівчина ж підходить до смітника в кутку приміщення і демонстративно голосно ( от стерво) викидає стаканчик з-під кави. Потім повільно підходить до кафедри і опирається на стіл. З сумуючим виглядом дивится на мене і холодно питає: 

- Ну? Якого лисого ТОБІ від мене треба? - вона підкреслює звертання, а я дивуюся. Ми навіть сваримося схожими фразами.

- В мене є для ВАС пропозиція,- я дивлюся на її реакцію. Здається, ще хвилина і вона почне позіхати.

- І? Говори  швидше. В мене часу на ТВОЇ балачки немає,- от коза. Спеціально злить.

- Тебе взагалі батьки вихованості не навчили? - в мене уривається терпець.

- Батьки-то вчили , але життя навчило іншому. З хамлом треба розмовляти, як з хамлом,- вона каже це з повчаючим виглядом , ще й головою киває. Не може вона по- нормальному. А я ж старався по- людськи. Окей. Хотів тільки попросити про презентацію, а тепер...

- Я вирішив одному учню дати завдання. На додатковій шостій лекції,-в мане немає звичайно багато часу, але для цього "сонечка" я його знайду,- він підготує матеріали. а саме презентацію , доповіді, схеми, декілька графіків, про те ,що студенти змогли винести з майстер-класу. Розповість це се в актовому залі перед усім інститутом. Це велика честь. Вітаю! Вона випала тобі. 

Треба було бачити її обличчя. В якийсь момент, мені здалося, що вона мене задушить. 

- Козел, -викрикнула вона. Ооо. Почалося.- Ти ж тільки що це придумав. Падлюка ти така.

- Спокійно, Анно Жацька, не треба хвилюватися . В вас є 2 тижні. Ось, - я протягую їй візитку мого офісу, - заїдете за додатковими матеріалами, я сьогодні добрий. Гарного дня,- я посміхнувся цій відьмі і попрямував до дверей. В мою спину долинули прокльони. Один-один , дівчинко.