Глава 11

Заходячи в клуб, я одразу прямую до барної стійки. На душі відчувається полегшення. Не треба вважати мене божевільною, але ці стосунки треба було закінчувати набагато раніше. Вони стали обтягуючими для нас обох, тому сьогодні я планую відірватися. Я ж студентка, треба жити на повну, а то потім не буде про що в старості розказати онукам(аж самій смішно, теж мені "гуляка"). Перекинувши в себе якийсь рінокольоровий шот йду танцювати. Біля мене починає крутитися  симпатичний брюне. А нехай. Я  ж тепер вільна і незалежна дівчина, не обтяжена стосунками. 

- Мала, ходімо вип'ємо, - пропунує мені.

- Ходімо, - я рухаюся по своєму наміченому раніше плану "Студентка Аня"

Випивши по коктелю, хлопець зав'язує бусіду. Я намагалася слухати, чесно. Але зрозуміла тільки те , що він мажор(враховуючи, що це перше такого роду знайомство це доволі непогані успіхи). За його безглуздими балачками, заливаю ще пару рюмок. Все дістав мене, хочу додому. 

- Все , Дім, приємно було познайомитися. Я пішла,- кажу заплітаючимся язиком і підіймаюся зі стільця.

- Взагалі-то я - Артем,- блін, переплутала. Ну не цукровий, не розтане.- І я на тебе стільки грошей витратив, що простим "бувай" не обійдуся, - оце мені не подобається. Навіть мій злегка сп'янілий мозок це розуміє. А коли він боляче і міцно хапає мене за лікоть , то я взагалі починаю панікувати. 

- Еу, руку прибрав,- намагаюся вирватися,- Я кричати буду.,-намагаюся злякати.

- На здоров'я , - хмикає у відповідь,- особливо врахуй , що це клуб мого друга, то можеш хоч оперну арію співати,- ти диви які ми ерудувані.

Він тягне мене на вихід, звичайно всім байдуже. Цікаво, куди це поділися мої "друзі"? Коли при виході на вулиці, він протягує охоронцю гроші, моя прекрасна дупка відчуває біду.  Я починаю голосно кричати:

- Ей , люди допоможіть.,- я вам казал про свій "дивовижний фарт"? Так от, ще один приклад. Прямо зараз вулиця абсолютна пуста, навіть той "милий" охоронець, що отримав хабар зник за дверима клубу. Прекрасно. Просто неперевершено.

- Замовкни, - боляче шарпає мене за руку і веде до свого автомобіля. Мені триндець. Зараз моя дупка просто впевнена в цьому.

- Ти глухий, чи тупий?- чую позаду чоловічий голос,- вона сказала відпустити,- і сильні чоловічі руку виривають мене з лап цього козла. Я підіймаю очі і .... Знаєте що? Сьогодні моя вдача перестрибнула сама себе. На мене дивиться байкер. Той самий,бляха, який програміст. В мене шок.

- А ти хто такий?- питає брюнет і зухвало дивиться на мого рятівника.

- Зараз , я тобі розкажу,- байкер відштовхує мене собі за спину і б'є брюнету в морду. Цей горе-водій (не треба мені казати, що я не вдячна. Я просто злопам'ятна.) на відміну від другого тверезий і з легкістю відправляє його в нокаут. - ще раз біля неї побачу ноги повисмикую. 

Поки брюнет валяється на асфальті (ха слабак,пити менше треба) байкер бере мене за руку і підштовхує на вихід з парковки. Декілька хвилин ми йдемо мовчки. Потім доходимо до якогось цілодобового фургончика і він купує нам каву(я не можу, прям сама галантність, то ледь не збив, а тепер рятує. І то ще ми , дівчата, дивні?), проходячи ще трохи,  сідаємо  на лаву. Чи це я в шоці, чи в мане стрес, але я мовчу. 

- Пий,- каже мені,- мозок прояснішає. 

Я слухняно роблю ковток і ледь не випльовую його назад.

- Фу! Це що еспресо? Ненавиджу його. Воно таке гірке.- розчаровано ставлю стаканчик на лавку. 

- Які ми цаці, - сплескує руками,- правда, краще ж бути п'яною в хлам.

- Я твереза,- справді від цієї ситуції мозок прояснішав, - а якого ти тут взагалі робиш?- кращий захист - напад. Священна істина.

- Та, так. Рятую життя невдячним стервам. - зло примружує очі,- Ти взагалі розумієш смоїми тупими мізками , що як би не я , то тебе вивезли би до лісу і залишили там. Знайшли би нескоро і по частинах,- додає.

Якщо чесно , то вся  ця ситуація дійшла до мене тільки зараз. Але я не я буду, якщо вибачусь, тому...

- Боже , - кричу, підриваясь на ноги , він вскакує за мною,- прямо Містер Рицар і Благородство в одному флаконі. Дкую велике,- роблю показовий низький поклін,- спочатку ледь не вбив на дорозі, а тепер рятує від лап якогось хлопця. Пам'ятник в повний зріст ставити , чи  бюсту буде достатньо?

Він зло примружує очі. Опа-опа, походу я його реально вивела з себе. Плювати. Не боюся. Вискажу йому зараз все.

- Ти сама вискочила мені під колеса. Скажи дякую, що мені вдалося викрутитися з ситуації. А то ти би тут зараз не стояла.- він теж кричить на мене. 

- Тобто, я винна?- все. Йому капець. Я наче побачила червону ганчірку.- Цієї ситуації би не було, якби якісь сліпі, тупі недомотоциклісти знали правила дорожнього руху і їздили з допустимою швидкістю по дорогах.

- Цієї ситуації би не було ,- його очі налилися люттю. - якби одні безмозглі курки ходили по тротуарах, а не по неосвітлених дорогах.

Що? Це я курка?

- Козел, -хапаю стаканчик з кавою і виливаю йому в обличчя. Хоч десь допомогло це еспросо, а воно ще й гаряче. Просто прекрасно.- Пішов ти.

Я гордо піднімаю голову і тікаю (не забуваємо, що я на підбоах) з поля бою.

БІСИТЬ! НЕНАВИДЖУ! ДРАТУЄ!

Ну , як вам історія? Ставте зірочки і коментуйте. Мені буде приємно. Ваша Ліна)))Лю.