Марк
От мені казали. Казали "Марку, лишайся, куди ти посеред ночі поїдеш?" , але ні я поперся серед ночі на байку і в результаті що? Правильно. Йду за якоюсь істеричкою, з розбитою головою до неї додому. І ні це не романтична зустріч, просто деякі к-хм жінки ( щоб не сказати грубіше) шастають одні по проїздній частині в другій ночі. Вона ледве йде , постійно схлипуючи, наче це не я потрапив в аварію, а вона. Чорт, треба швидко викликати евакуатор , щоб відвезли мій мотик на СТО, бо йому бідолозі якраз перепало набагато більше.
- Можна, якось пришвидшитися? - кажу до дівчини. У відповідь одні схлипи. Прекрасно, просто неперевершино. Стовідсотково якась нюня і психопатка.
Доходим до дверей її квартири і вона двічі роняє ключі, і лише з третього разу попадає в замок , трясучими руками. До нас одразу кидаться якийсь пес , швидко розмахуючи хвостом.
- Руді, маленький мій, я прийшла. - пищить дівчина до нього. - Ти хвилювався. Так , рідний?
Оооо. Ще одна любитилька слюнявих звернень. Хоча кокер-спаніель справді прикольний. Рудий, мохнатий і великий.
- Проходь, - це вже до мене. Вашу мати , ми прийшли до тями? Нарешті.
- Іди спочатку в ванну - другі двері, а я поки аптечку гляну. - і йде в якусь кімнату. Пес залишається зі мною, мотиляє хвостом і треться об ноги.
- Зараз, малий , дай хоч руки помию.
Вже сидячи на кухні і чухаючи вуха собаці, я роззираюся. Досить велика кухня, з вікнами на півстіни, сучасні меблі і техніка, але якесь все неживе і необжите. Немає фотографій, "милих" жіночих дрібниць.Зоходить моя горе-рятівниця і виновниця всього хаусу. В руках тримає великий пакет з ліками. Голосно ставить його на скляний стіл і дивиться на мене. Чесно вам скажу, погляд мігери.
- Ну? - питаю.- Лікувати мене будеш?
Вона наче відмирає і дістає з пакету вату і виливає на неї перекись. Зі всією своєї "ніжності "( тобто ненависті) притуляє її до рани.
- Еу, - кажу обурено.- Якось обережніше можна?
- А нема чого посеред ночі , як дурний ганяти.- каже злісно. Прикольно! Сама ходить по проїздній частині , як вона виразилася " посеред ночі", а я виний.
- Нічого так, що я тобі життя врятував? Міг і збити, і ти би була винувата. Я до речі, їхав з допустимою швидкістю!.- брешу звичайно. Але не сильно! Якби я гнав 120 як до цього , то мене б тут не було. Буквально за 5 хвилин до "зустрічі" я зкинув швидкість. Чуйка спрацювала чи що?
Її обличчя перекосило від обурення.
- Знаєш, що?
- Не знаю,- за 10 хвилин нашого знайомства вона набридла мені до головного болю. Втомився. Від неї.- Все лікуй, давай. Задовбала.
- Козел, - вона вилила на вату півфлакона зеленки і лупанула нею по обличчю. Я вам відповідаю, реально вдарила. Одні мати, немає слів.
- Ой все , горе-лікар, дістала.- підіймаюсь зі стільця. Треба від неї подалі йти , вивела з себе. - Краще так, ніж з твоїми методами медицини. До скорого! - о, ні краще прощавай.