Світло ранкової зірки

Мряка й холод асфальту, з землі відбивалися контури могил, на одній був надпис: «Нехай світло ранкової зірки веде тебе через темряву життя». І підпис: «Et mortuus est».

З ним йшла якась молода дівчина, в ній не було нічого такого, чого б він не бачив у людях.

-Твоя краса – я не пам'ятаю жодного похорону, але вони хочуть щоб я знав, стільки часу спливло, як довгий погляд з вікна на кущ троянд.

-Не вмирай, в тобі є сили, щоб вистояти.

-Війна завершиться з останніми подихами фіміаму.

Йогонес де Сіленціум

Подобається

#4643 в Сучасна проза
#4862 в Різне

У тексті є: дівчина, смерть, фіміам

Відредаговано: 25.10.2018

Додати до бібліотеки

Поскаржитись