ЧАСТИНА III. НЕСТАБІЛЬНА РІВНОВАГА Розділ 10. Третя версія

— Обери.

Альтернативний Ярослав стояв навпроти нього в центрі розірваного кварталу. З одного боку — дерев’яні будинки, що пахли димом і смолою. З іншого — скляний бізнес-центр, холодний, раціональний. Між ними — порожнеча, де вже не було нічого.

Світ стирався з країв.

Марта щось кричала, але звук не доходив — золотистий шар заглушував усе.

— Обери, — повторив чиновник-Ярослав. — Або хаос. Або порядок.

Ярослав дивився на нього уважно.

Він бачив у ньому не ворога.

Він бачив версію себе, яка просто втомилася.

— Ти думаєш, що рятуєш місто, — сказав він. — Але ти рятуєш контроль.

Альтернативний він не заперечив.

— Контроль — це стабільність.

— А життя — це нестабільність.

Світ стискався. Лінії перетиналися. Будинки вже стали напівпрозорими каркасами.

Редактори по краях шару не втручалися.

Вони чекали.

І тоді Ярослав зрозумів.

Це пастка вибору.

Якщо він обере стару версію — місто застигне. Якщо обере нову — місто стане схемою.

Але існує третя можливість.

Він підняв камеру.

— Що ти робиш? — різко спитав альтернативний він.

Ярослав навів об’єктив не на старі будинки.

І не на скляний центр.

Він навів його на місце між ними.

На порожнечу.

Клац.

Спалах.

Світ здригнувся.

Порожнеча не зникла.

Вона заповнилася.

Не старою версією. Не новою.

А змішаною.

Дерев’яні фасади з сучасними вікнами.  

Цегла, збережена в скляному об’ємі.  

Двір, який залишився.  

Альтернативний Ярослав зробив крок назад.

— Це… неможливо.

— Ні, — відповів Ярослав. — Це не вибір між шарами. Це їхня інтеграція.

Золотисте світло почало спадати.

Редактори завмерли.

Вперше — розгублено.

Шар не зруйнувався.

Він переформувався.

Звук повернувся різко.

Марта схопила його за руку.

— Ти щойно порушив алгоритм.

— Я просто відмовився грати за їхніми правилами.

Квартал більше не мерехтів.

Будинки були реальні.

Не ті, що були раніше.

Але й не стерті.

Він озирнувся.

Люди почали повертатися вулицею.

Ніби маршрут знову відкрився.

— Вони це дозволили? — спитав він.

— Ні, — тихо сказала Марта. — Ти створив нову гілку.

Він подивився на неї.

— Це погано?

Вона довго мовчала.

— Це непередбачувано.

На даху навпроти з’явилася постать.

Не Куратор.

Один із Редакторів.

Він дивився не вороже.

А уважно.

Наче вивчав нову змінну.

Ярослав відчув це чітко:

тепер вони не просто хочуть його зупинити.

Вони хочуть його зрозуміти.

Карта в рюкзаку раптом стала важчою.

Він дістав її.

На місці стертої лінії з’явилася нова.

Вона не йшла ні горизонтально, ні вертикально.

Вона йшла навскіс.

Через Поділ — до центру.

— Що це? — спитав він.

Марта поблідла.

— Це нестабільний маршрут.

— Куди?

Вона подивилася в бік старого міста.

— Туди, де вони запустять глобальне редагування.

Ярослав відчув, як усередині щось холодніє.

— Коли?

— Скоро.

Він ще раз подивився на квартал.

Люди заходили в кав’ярню.