Глава 5

Мінхо сів на край свого ліжка, зняв куртку, озирнувся на Хана.
- Ти будеш спати?
- Спробую. Хоча... - він підійшов ближче. - Можна з тобою?
Мінхо не відповів. Він просто відсунув ковдру, запрошуючи. Хан ліг поруч, не торкаючись. Просто відчував поруч його тепло, дихання.
Кілька хвилин вони лежали в тиші. Потім Мінхо прошепотів:
- Джисон?
- Мм?
- Дякую, що наважився. Я... давно хотів сказати тобі те саме, але боявся. Ми ж у групі. Це може все зруйнувати.
Хан повернувся до нього обличчям, їх лоби знову зустрілися.
- Це не зруйнує. Це зробить нас сильнішими. Якщо ми будемо разом - ніхто не зможе нас зламати.
Мінхо дивився в його очі і вперше за довгий час відчував, що знайшов своє місце в світі.
Мінхо сів на край свого ліжка, зняв куртку, озирнувся на Хана.
- Ти будеш спати?
- Спробую. Хоча... - він підійшов ближче. - Можна з тобою?
Мінхо не відповів. Він просто відсунув ковдру, запрошуючи. Хан ліг поруч, не торкаючись. Просто відчував поруч його тепло, дихання.
Кілька хвилин вони лежали в тиші. Потім Мінхо прошепотів:
- Джисон?
- Мм?
- Дякую, що наважився. Я... давно хотів сказати тобі те саме, але боявся. Ми ж у групі. Це може все зруйнувати.
Хан повернувся до нього обличчям, їх лоби знову зустрілися.
- Це не зруйнує. Це зробить нас сильнішими. Якщо ми будемо разом - ніхто не зможе нас зламати.
Мінхо дивився в його очі і вперше за довгий час відчував, що знайшов своє місце в світі.