Розділ 5

  Тілом ніби пройшовся мороз. Мора теж втратила батьків але вони померли від хвороби, у неї хоч був час прийняти те що їх скоро не стане, дівчина не могла представити яке спустошення і відчай відчувала Луна.

- Але це не моя історія що б розповідати, можливо колись вона захоче розповісти тобі повну версію подій. – їй це здалося дивним чому дід вважав ніби вона залишиться тут достатньо довго що б з кимось потоваришуватися, а ти м більше з Луною. – Найбільше зараз мене цікавить те,  як проста людина може мати імунітет не тільки до нашіптувань а й до зілля при тому нічого не знаючи навіть про базові магічні речі.

- Про які такі магічні речі ви говорите і чому я повинна про них щось знати? Я не розумію.

- Хто були твої батьки? Луна казала що вони померли, мені шкода за твою втрату, але якщо хтось один з них був фе то треба зрозуміти чому вони жили в Валеріоні.

- Я впевнена якби хтось з моїх батьків мав гострі вуха я б це помітила – що за дивні запитання задавав це дід.

- Я в цьому сумніваюся

- Перепрошую?! Ви оце зараз кажете що на вашу думку я б не змогла розрізнити фе від звичайної людини? – та про що він взагалі думав, таке говорячи?

- В фе є можливість приховувати свої вуха та й загалом робити так що люди будуть бачити тільки те що дозволить бачити фе.

- Хіба фе не безсмертні?

- Так 

- Ну то яким чином мої батьки померли від хвороби?

  Це здається зацікавило діда і спантеличило водночас. 

- Це не можливо! Фе не може померти від хвороби, фе взагалі складно вбити, деякі навіть не помирають після ножового поранення в серце. Тай взагалі фе майже ніколи не хворіють, навіть під часи великою пандемії тільки одиниці ходили з легкою температурою.

- Ну то як на вашу думку вони мали померти якщо були фе?!

Дід уважно подивився на Мору:

- Ти впевнена що ти їм рідна?

  Та як він взагалі міг таке казати? По перше ставить під питання той факт чи насправді знала вона хто її батьки а зараз взагалі питає чи вона їм рідна?!    

- Я просто не розумію, чому ти стійка до нашіптування, навіть найсильніші фе не можуть йому протистояти, а ти звичайна смертна чомусь можеш. 

- Та що таке взагалі ваші нашіптування?

- Це один з видів заклинання, ним можна змусити людину робити або бачити щось так як нашепче інша. Випереджуючи твоє питання не всі мають це вміння, кожний фе у віці шістнадцяти років проходить обряд посвячення.  Воно відбувається раз на рік за тиждень після вами так званого літнього сонцестояння, тоді боги спускаються на землю  і обдаровують фе здібностями і розподіляють їх на такі собі категорії. Один з дарів як ти вже зрозуміла це Нашіптування, також є Видіння, коли ти можеш передбачати різні варіанти долі інших, Цілительство, коли лікують та зцілюють дотиком, Бачення, коли фе відкривається можливість бачити більше ніж іншим, це може бути як бачення містичних духів так і ниток долі що пов’язує людей, Перемовляння, коли ти можеш розмовляти з вищими істотами, як богами і духами і бути їхнім провидицями в цьому світі, - дід тяжко видихнув – і останні дві, найнебезпечніші, Некромантія, спілкування з померлими, зазвичай такі люди несуть з собою смерть, і Контрелювання, воно можуть контролювати думки інших. Навіть в нашому прославленому добром до інших королівстві останні дві категорії вбивають. Страчують на площі і відрубують голову що б ті скотиняки не воскресли – дід промовив це з такою ненавистю що в нього аж з рота слина виприскувала а обличчя заповнив вираз огиди.

  Від кількості нової інформації у Мори голова йшла обертом. Її ранішні знання про фе можна було порівняти з знанням любого прохожого про мурах.  Їй треба був потрібен час що б переварити всю цю інформацію але її теперішньою проблемою буле те як дібратися назад в Валеріон, та й чи відпустять вони її звідси з такими знаннями дивлячись на те що вони не можуть стерти їй пам’ять. 

- Це все звичайно дуже цікаво, але мені напевно потрібно вирушати додому

- Не думаю що в тебе це вийде – спокійним тоном відповів дід.

- Що, пробачте?

- У тебе немає можливості вибратись звідси живою допоки війська твого королівства не відступлять від кордонів.

- Але якось ж я сюди потрапила.

- Потрапити набагато легше ніж вибратись

- Що ви маєте на увазі?

 Ти потрапила сюди через Луну яка знайшла тебе в проклятому лісі, вона знала звідки прийшла, але звідки прийшла ти ми не знаємо, і ти теж не знаєш.

- Я знаю що рухалася на захід, я визначала це по моху що ріс на деревах

- Ти могла йти і не на захід, чому ти думаєш той ліс називається проклятим? Його прокляли боги заради захисту свого королівства від загарбників, його дерева рухаються, та так не помітно що навіть якщо сильно придивитись зміну не побачиш. Тому тобі могло здаватися що ти ішла на захід. Та й взагалі  Кальдер знаходить на схід від людських земель.

  Весь той шлях який як вона думала що пройшла на захід вона йшла в іншу сторону. Здебільшого це напевно сталося через те що три сторони міста оточував ліс і у Мори був мізерний шанс опинитися біля берега моря замість лісу. Але як вона могла так по дурному не зрозуміти з якої частини міста вона вийшла. Вона ж обходила і знала всі його завулки. 

- Хіба немає іншого виходу? Якщо ви казали що я йшла на схід то мені просто треба іти на захід.

- Шанс того що дорогою тебе зустріне Ксирос дуже великий дивлячись на те що перший раз він тебе не з’їв.

- Це так звати того істоту?

- Його нашептав бог війни, коли Ксирос ще був смертним він за давніми легендами почув що вбивши бога війни і випивши кров з його серця можна стати безсмертним, тому здійснив замах на бога а той його покарав помістивши в ліс з якого він ніколи не зможе вибратись і не зможе в ньому орієнтуватись, а харчуватися він може тільки кров’ю заблукавших у лісі.

- Чому тоді він не випив кров Луни

- Ну по перше як я і казав вона трохи орієнтувалася в лісі, а по друге фе і Ксирос вклали договір про перемир’я, ми не чіпаємо їх, вони не чіпають нас, якщо одна зі сторін зашкодить іншій, ми розпочнемо війну і договір анулюється.