Передмова: Місто, де розмовляють серця

Передмова: Місто, де розмовляють серця

​Коли ви вперше потрапляєте до Умані в дні Рош га-Шана, ваше перше відчуття — це приголомшливий хаос. Ви бачите тисячі людей у чорних капелюхах, чуєте суміш івриту, англійської та української, відчуваєте запах спецій та чуєте гуркіт валіз по бруківці. Легко загубитися в цьому натовпі й побачити лише зовнішнє.

​Але ця книга — спроба зазирнути глибше.

​Я хотів написати про Умань не як про релігійний центр, а як про місце неймовірної сили, де час згорнувся в кільце. Тут, на берегах річки Кам’янки, історія не лежить у музеях — вона дихає під нашими ногами. Вона в підвалах старих будинків, у шелесті листя Софіївки та в очах місцевих мешканців, які щоосені приймають у себе цілий світ.

​Цей роман народився з тисяч правдивих історій. Історій про хасидів, які їхали сюди крізь закриті кордони СРСР, про українців, які ділилися останнім шматком хліба зі своїми сусідами, і про те, як віра здатна творити дива навіть тоді, коли логіка безсила.

​Ми з вами пройдемо шлях разом із Арієлем — молодим чоловіком, який шукає своє коріння, і Миколою, який береже пам’ять цієї землі. Ви дізнаєтеся, чому хасиди так голосно співають, чому вони вірять, що смуток — це гріх, і як кухня може стати містком між народами краще за будь-яку дипломатію.

​Раббі Нахман казав: «Світ — це дуже вузький міст. Головне — зовсім не боятися». Ця книга про цей міст. І про те, що коли ми йдемо по ньому разом, він стає ширшим і міцнішим.

​Ласкаво просимо до Умані. Не тієї, що в новинах, а тієї, що в душі.

​З повагою,

Автор