Тіні та світло дому

Ранок почався тихо. Сонце пробивалося крізь високі вікна кімнати, освітлюючи пилинки, що літали в повітрі, і теплий запах свіжого хліба. Кейра сиділа за столом, акуратно розкладаючи тарілки, її руки злегка тремтіли — не від втоми, а від того, що поруч Оріен, і кожен його погляд змушував серце битися швидше.
— Ти що, знову думаєш про мене? — почула вона тихий, але відчутний голос Ліани з кухні.
Ліана стояла, спостерігаючи, як Оріен підходив до вікна, розчісуючи волосся. В її очах блищали і грайливість, і ревнощі.
— Я… просто дивлюся на світ, — промовив Оріен, але його голос тремтів, бо він відчував, як Кейра і Ліана одночасно притягують його увагу.
Кейра підняла погляд, і на мить у їхніх очах зустрілися світло і сум.
— Ти змінився, Оріене, — сказала вона тихо, і її тон був ніжним, але трохи образливим.
— Я… не змінився, — відповів він, але йому важко було знайти правильні слова.
Ліана підійшла ближче, легенько торкаючись його плеча.
— Я завжди поруч, — сказала вона, і в її очах читалося не тільки турбота, а й делікатна боротьба за його серце.
Ревнощі спалахнули непомітно: Кейра нахилилася, щоб поправити його рукав, її пальці стикнулися з його шкірою, і Оріен відчув той знайомий пульс — бажання, що не згасло за роки розлуки. Ліана ж, не відводячи погляду, зробила крок ближче, її присутність була тягучою, як магніт, змушуючи його серце калатати швидше.
— Може, сьогодні ми всі разом підемо до озера? — запропонувала Ліана, намагаючись зняти напруження.
— Так, мені подобається ця ідея, — промовила Кейра, і на її обличчі промайнула м’яка посмішка.
Під час прогулянки маленькі дрібниці перетворювалися на сцени боротьби і ніжності: Ліана сміялася, коли Оріен намагався підхопити Кейру на руки, а Кейра тихо ображалася, коли він ненароком взяв за руку Ліану. Вони сварилися, сміялися, ревнували і прощали одне одного, і з кожним кроком розуміли: це — справжнє життя, зі всім його хаосом і красою.
Увечері, коли зорі засяяли над містом, Оріен сидів між двома світлами свого серця. Кейра притулилася до нього, а Ліана обережно поклала руку на його плече. Він відчував любов, ревнощі, прихильність і відданість — усе одночасно. І навіть серед цих переплетених почуттів, він знав одне: його серце не зможе відпустити ні однієї з них, поки темрява знову не випробує їх.