Світло між рядками
11. Звернення Абсолюта
Скажи мені, сонце, для чого брехня?
Чому люди брешуть, хоч і навмання?
Для чого вигадують свою неправду?
Для чого чуття, яким іноді вгадую?
Скажи мені, сонце, чому люди злі?
Чому вони ходять, мов зомбі в імлі?
Чому не розкриються, як оті квіти
Під променем твоїм? Ти тільки світи.
Скажи мені, матінко Земле, чому
Ти терпиш війну руйнівну й не одну?
Чому дозволяєш ти нам себе бити,
Коли ти дощем намагаєшся змити
Всі рани, весь бруд, що людство несе
Скажи, нене Земле, коли це мине?
Коли людям клепки в довбешки ввіб'ють
Що вони, як зараза, де живуть, там і сруть.
Скажи, батько ти наш Абсолют,
Чому дозволяєш, коли інших б'ють?
Чому не навчиш нас в гармонії жити
Мир цінувати, та всесвіт любити?
Скажи всім:"Отямтеся, діти мої!
Ви іскорки божі, ви не просто живі!
Любити творіння моє ви навчиться
В собі та тваринному не загубіться.
Відчуйте любов ви нарешті мою,
Почуйте мене ви душею, молю!
Бо поки ви будете один одного бити
Не буду нікого я серцем жаліти.
Я чую тебе, ти мій сад і мій біль
Отямся, дитино, ти мене пожалій!
Терпіти всю дурість немає вже сили
Мене ви забули, мене ви вже змили
З життя свого блудного хтивого вжитку
Ви бачите вигоду, сліпий — до спожитку
Отямтеся! Чуєте? Я вам кажу!
Не я вас, самі себе губите, я покажу..."
Відредаговано: 04.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
