Світло між рядками
9. Ворожіння на пелюстках
Колись давно я йшла усміхненая степом.
Галявина тоді ромашками поросла.
Було все наче устелене квітучим пледом.
Я посеред білих квіточок тоді лягла.
І наче сонечко ясніше тоді сяяло,
Хмаринки білі по небу пливли,
І наче все яскравіше вже барвами грало,
Комашки веселіше повзли.
Вдихнула глибше я тоді, щоб відчути
Духмяний запах маленьких квіточок
І наче весь світ зупинився, щоб почути
Ласкаву тишу моїх мрійливих думок.
Про те, що думки мої були ще в полоні
Серця того, що попри все ще стучало
Зірвала квіточку, та стискала в долоні
І наче безмовно в середину себе казала...
І хоч серце все тихіше бриніло
І емоції мої вже не штормило
Почуття, від яких я завжди ховалась,
Наказувала собі "Досить! Зупинись!"
Зривала пелюстку. Чи любить?
Взаємність лиш в казці існує.
Зривала я другу. Чи приголубить?
Ой, маячня! Лиш пелюстки дарма я марную…
Кохати, не кохати? Гадаю на пелюстках...
Кому потрібне те гибле почуття?
Дорослі всі, а деякі ще марять у казках,
І вірять у мрійливе небуття...
Та не може бути в житті ніякого кохання.
То дарма тільки людей ним нагородило.
Це хімія гормонів, і пастка для душі зітканна
Занадто зайвою значущістю її наділили...
Відредаговано: 04.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
