Світло між рядками

9. Ворожіння на пелюстках

Я йду усміхненая степом.
Галявина ромашками поросла.
Наче устелене все квітучим пледом.
Я посеред білих квіточок лягла.

І наче сонечко ясніше сяє,
Хмаринки білі по небу пливуть,
І наче все яскравіше вже барвами грає,
Комашки веселіше повзуть.

Вдихнула глибше я, щоб відчути
Духмяний запах маленьких квіточок
І наче весь світ зупинився, щоб почути
Ласкаву тишу моїх мрійливих думок.

Про те, що думки мої досі в полоні
Серця того, що досі любов’ю стучить
Зриваю квіточку, та стискаю в долоні
І почуття в мені все ще струменить

Ні, вже не так, як колись задихалась
І емоції мої вже не штормить
Почуття, від яких я завжди ховалась
Серцю які, я наказувала зупинить

Зриваю пелюстку. Чи любить?
Взаємністю лиш в казці напевно існує.
Зриваю я другу. Чи приголубить?
Лиш пелюстки дарма я марную…

А там чим доля іноді не жартує
Хто зна, куди вона може завести
Кохання можливо зараз мене рятує
Воно як дар, а може і зрозуму звести.

Кохати, не кохати? Гадаю на пелюстках
Кохання сили мені у собі дає
В очікуванні, поки доля мені дасть відпустку
Чи може яскравіше зробить життя моє.

А може ж все-таки в житті коханню бути?
Не дарма ж мене ним життя нагородило?
Долю можливо самому здобути.
З тобою бути я вибір мій затвердила.

Подобається

#1903 в Різне
#361 в Поезія

Відредаговано: 08.03.2026