Сила слова — класна штука,
А якщо ще й і забута,
Поки ті слова пускаєш,
Емоціями ще й приправляєш,
То коли летить простором,
Потужність набирає комом.
Ну а Всесвіт получає
Твій "заказ", бо Він не знає
Що то викинуто в вітер,
Бризгнувши слиною й витер
Ти зі злості вже щось бовкнув,
Чи в сльозах тонув й жалівся,
Чи в радощах ділився.
Слова вилетіли і забув
Як колись таким ти був.
А Всесвіт запит обробляє,
А замовник принімає,
І тоді дається диву
"Як? За що отримав в гриву?"
Або ж даром зве то долі,
Якщо в радощах до болю
Він отримав щастя собі,
Бо колись ділився тобі.
Також ви не забувайте,
Якщо знали, то згадайте,
А якщо не знав ніколи,
Б'є ж твоїм шалено в полі
У якім перебуваєш.
Слова на "вітер", що кидаєш
Формулює всю реальність,
Або ту, що є фатальність.
"Кожному по вірі дано"
Ти отримаєш по собі
Або радощів, чи горя.
Чому слова я ці згадала?
Бо колись я ще не знала,
Що строчки є доленосні
Хоч печальні, чи то млосні.
Лист у Всесвіт запустила,
Проти себе примінила.
Тож нарешті час той стався
Відмінить, щоб вже зламався...
Відредаговано: 10.01.2026