Епілог. Світло між нами

Я стояла біля вікна, тримаючи кухоль гарячого шоколаду, а він тихо став поруч.

— Тобі подобається так? — спитав він, і його голос звучав тихо, але впевнено.

— Дуже, — відповіла я, і непомітно посміхнулась.

Він кивнув і, не відриваючи погляду, сказав:
— Мені здається, ми більше не повинні боятися робити кроки. Навіть маленькі.

Я подивилась на нього трохи здивовано.
— Кроки? — переспросила я.

— Так. — він нахилився трохи ближче, — крок до… мене.

І перед тим, як я встигла щось сказати, він поцілував мене. Це було не випадково. Це про те, що трапляється, коли ти нарешті відпускаєш контроль і дозволяєш собі бути тут і зараз.

Коли він відступив на сантиметр, дивлячись у мої очі:
— Може, тепер зустрічатимемося частіше? — запитав він дивлячись мені в очі.

— Мабуть, — відповіла я, відчуваючи, як серце б’ється трохи швидше, — бо ця ніч вже показала, що не все вирішує план. Іноді збіг обставин працює краще за будь-які списки.

Ми ще кілька хвилин мовчали, просто насолоджуючись цим моментом. Я зрозуміла, що Новий рік справді почався з нового життя, яке вирішило нас знайти саме в цю ніч.

— Ти знаєш, — прошептала я, — здається, збіг обставин іноді працює набагато краще за будь-який сценарій.

Він усміхнувся.. А ми ще раз зустрінемося на даху? Ще раз будемо ловити мерехтіння міста? Ще раз дозволимо світлу знаходити нас у найтемніші дні?

— Так, — сказав він, — і, можливо, саме ця новорічна ніч назавжди змінила наше життя.

Я притулилася до нього ще трохи ближче, відчуваючи, що тепер ми точно не одні.

P.S. Стейсі Мур – від автора:

Ця книга про те, як світло залишає слід саме в тих місцях, де ми не боїмося його пустити. Про випадковості, що виявляються невипадковими. Про те, що найкращі історії починаються не «за планом», а коли ти відважуєшся жити їх тут і зараз. Дякую, що були частиною цієї ночі. Рухайтеся далі. І ніколи не бійтеся робити той маленький крок — назустріч собі, назустріч світлу, назустріч один одному. Бо це і є життя.